Острог (фортифікація)
Острог — фортифікаційна споруда (опорний пункт), постійний або тимчасовий населений укріплений пункт, обнесений частоколом із загострених зверху колод (колів) висотою 4 — 6 метрів. Остроги будувалися в Київської Русі і в Російській державі до XVII ст. Острогом називалася і сама «стругана» огорожа з гострих стовпів, встановлених на валу фортеці[1]. Остроги грали роль передусім опорного пункту для перебування невеликого військового підрозділу, в обов'язки якого входило здійснення дозору та розвідки, а інколи і рейдів по тилах супротивника.
Історія
У XIII столітті острог — невелике укріплення з загострених колів і плоту. Будували остроги нашвидку, ними оточувався невеликий військовий загін чи обносилося обложене місто.
Починаючи з XIII століття, острог складався з дерев'яного частоколу (ряду кілків) і так званих тарис, тобто зрубів. Огорожа острогу складалася з колод, що розміщалися на плоскій місцевості або на вершині невеликого земляного валу, і була оточена з зовнішнього боку ровом. Колоди могли вкопувати вертикально («стоячий острог») або похило («косий острог»). Острог найчастіше мав чотирикутну форму. По кутах чотирикутника розміщувалися вежі, що використовувалися для нагляду за навколишньою місцевістю, обстрілу місцевості і влаштовування воріт (проїзні вежі). Висота частоколу — 4-6 метрів (2-3 сажнів). У XVII столітті остроги могли складатися з 12 сторожових веж, які були з'єднані частоколом. Розмір острогів того часу досягав в плані 900 на 200 сажнів (1800 на 400 метрів)[2]. Усередині острогу розташовувалися хати, за стіною — слобода. Управлявся острог наказним воєводою.
Острогами звуться часто маленькі остроги з гарнізонами в кілька десятків осіб[3]. Острогами або острожками в літописах називалися також гуляй-городи або рухомі вежі з воїнами, які використовувалися для облоги і штурму міст. З них стрільці очищали шлях до міста для війська, що просувалося услід за острожком. Іноді «острогом» називався і весь укріплений військовий стан. У XVIII—XIX століттях словом «острог» називали в'язницю, обнесену стіною.
Примітки
- Острог // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- История Старой Майны
- Толковый словарь Ушакова: Острожек
Посилання
- Острог // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Острог (населённый пункт) // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
- Острог (укрепленный пункт) // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)