Палісад
Частокі́л або паліса́д[1][2] (від фр. palissade < лат. palus — «паля», «кіл», «стовп»)[3] — старовинна оборонна споруда у вигляді вертикально вбитих у землю колод, суцільний паркан із жердин, щільний ряд забитих або закопаних вертикальних дерев'яних стовпів[4].
Історія
Зазвичай частокіл використовували як фортифікаційну споруду. Такі частоколи являли собою стіну із колод висотою декілька метрів, закопаних або забитих в землю, з'єднаних для міцності між собою горизонтальними брусами. Кінці колод переважно були загострені. Частоколи часто встановлювалися в ровах наповнених водою, і становили приховану перешкоду для нападників. Найчастіше їх споруджували на передньому нахилі валу, а у місцях природного крутого підйому — на його внутрішньому боці[4]. Дерев'яні городні (писемний термін, яким позначали зруби, засипані землею і каменем, на відміну від пустотілих клітей) нерідко виступали назовні[4].
Частоколи зводили римляни навколо своїх укріплених таборів-каструмів. Як неодмінна ознака військового табору частокіл був зображений на одному з давньоримських нагородних вінків — табірному вінку (corona castrensis, corona vallaris).
На Запорізькій Січі у XVIII ст. частоколами обносились паланки, у Росії і Сибіру в XVI—XIX — остроги.
Етимологія
Українське палісад походить від фр. palissade, що в свою чергу є похідним з провансальського palissada, утвореного від palissa («частокіл»), що зводить до лат. palūs («кілок»)[3].
Найвідоміші палісади
Як складова частина оборонно-захисних споруд давнини, найбільш відомі в історії такі палісади:
- «Германський рубіж» (лат. Limes Germanicus) — збудовані римлянами в I—III ст. вздовж Рейну і Дунаю прикордонні укріплення для захисту Римської імперії від германських племен.
- «Саксонський берег» (лат. Litus Saxonicum) — збудовані римлянами в IV ст. для захисту від кельтів дві низки кордонних укріплень вздовж обох берегів Ла-Маншу.
- На території сучасної України — Змієві вали (II ст. до н. е. — VII ст. н. е.) — 2000-кілометрова мережа земляних валів з палісадами.
Примітки
- Частокіл // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Палісад // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- Омельчук Б. А. Деревина та камінь в оборонному будівництві Старосамбірського підгір'я у XIII—XVI ст.[недоступне посилання з червня 2019] // Науковий вісник НЛТУ України Збірник науково-технічних праць Архівовано 20 червня 2013 у Wayback Machine.. — 2010. — Вип. 20.2. — 312 с.[недоступне посилання з червня 2019]
Посилання
- Палісада // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1278. — 1000 екз.
- Український тлумачний словник[недоступне посилання з липня 2019]
- Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974., стор. 494
Література
- Пірко В. О. Оборонні споруди в межиріччі Дніпра і Сіверського Дінця / Український культурологічний центр. Донецьке відділення НТШ. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2007. — 176 с. — ISBN 978-966-317-011-4.