Пліт (огорожа)

Пліт[1], тин[2], лі́са[3], ліска[4] — огорожа, зроблена з хмизу, гілля, пруття методом переплітання. Частіше уживається у степовій, малолісистій місцевості, де будівельний ліс є надто дефіцитним матеріалом. Пліт з горщиками та дзбанами на жердинах — одна зі складових образу типової східноукраїнської оселі.

Пліт біля хати. Музей у Пирогові.

Назва
Опішнянський глечик на плоті

Слово пліт, діал. о́плі́ток[5], заст. плетінь[6] (дав.-рус. плотъ) за походженням пов'язане з дієсловом «плести». Споріднене з південнорос. плот («тин, огорожа»), серб. пло̑т/plot і хорв. plot, словен. рlо̣̑t, рlо̣̑tа, plotȗ, чеськ. і словац. рlоt, пол. рɫоt, в.-луж. pɫót, н.-луж. рɫоt. Споріднені слова в інших індоєвропейських мовах: грец. πλόκαμος, πλοχμός («коса»), πλεκτή («плетена мережа»), вестфальськ. flahte («бічна дошка візка»), гот. flahta («коса»)[7][8].

Переплітіння лози в плоті

У сучасній українській мові також поширена інша назва подібних огорож — «тин». У давньоруській слово тынъ значило «огорожа, частокіл». Вважається давнім (до ІІ ст. н. е.) запозиченням з германських мов, порівнюється з дав.-ісл. tún («садиба, двір, сад»), дав.-англ. і ст.-н.-нім. tún («огорожа»), давн.в-нім. zûn (так само)[9][10]. Тинком також називають сплетений з лози, очерету щит, яким щось загороджують або перегороджують (наприклад, під час ловлі риби)[11].

Ще одна назва, «ліса» походить від дав.-рус. лѣса («плетінка»). Споріднена з біл. леса («плетінка, сітка») і з рос. леса, леска («волосінь»)[12].

Історія і сучасність

Легкі плетені огорожі відомі з доісторичних часів. Тонке гілля було зручнішим у використанні, ніж важкі колоди, тому люди здавна уживали їх у будівництві: первісно пліт слугував не огорожею, а стіною примітивних осель. Навіть простий пліт міг бути основою легкої споруди, куреня, а покритий товстим шаром глини (часто змішаною з гноєм та соломою) він заміняв дерев'яні стіни (техніка мазанки). Заповнюючи простір між двома плотами глиною, землею чи соломою, отримували більш товсті стіни (відомі як «загати») для будов і огорож[13]. Слово «прясло», яке первісно означало окрему секцію плоту між двома кілками[14] (пов'язане з дієсловом прясти)[7], пізніше стало означати ділянку стіни між двома архітектурними елементами, двома фортечними баштами. Прясла плоту використовували й для влаштування стель, укладаючи їх на стельові балки-сляжі[15]. У техніці плоту виплетали стіни повіток, кукурудзосховищ-кошниць, підпорні стінки призьб. Також легка плетена огорожа слугувала для розмежування земляних ділянок на полях. Похилений пліт лагодили за допомогою так званих «лещат»: по обидва боки плоту вбивалися два стовпи і стягалися планками, які проходили наскрізь їх (це називалося «взяти тин у лещата»)[16]. Зараз плоти уживаються і як звичайні огорожі у малолісистій місцевості, і як деталь декоративного оформлення («сільський стиль»).

Плоти роблять як із пруття, так і зі стеблин рогозу, виноградної лози, бамбуку, соломи і навіть з корчуватого гілля. Над плотом може влаштовуватися легка солом'яна покрівля — острі́шок[17].

Виготовлення плоту

Пліт робиться з гнучкого пруття, краще з ліщини або верби. На велику огорожу зазвичай використовується пруття 2-3 см завтовшки. Для декоративної загорожки підійде пруття у 1-2 см. Заготовлювати матеріал краще рано навесні або пізно восени.

Горизонтальний пліт у Музею народної архітектури в Сяноці
Вертикальний пліт у Музею народної архітектури в Сяноці

Найбільш поширений горизонтальний пліт. Для його основи необхідні кілки-стійки («тинини»)[18] близько 2 м завдовжки (у традиційному будівництві, якщо кілок виявлявся надто коротким, його нарощували вставленим у пліт подовжувачем-натичкою, зв'язуючи разом ужівкою)[19]. Найкращий матеріал для них — деревина модрини, але також можна використовувати і сосну. Якщо пліт має чисто функціональне, а не декоративне призначення, можна зробити стійки із залізних труб. Дерев'яні стійки краще обробити антисептиком для запобігання гниттю. Кілки або труби вбиваються у землю на відстані 0,2 — 1 м один від одного. Слід враховувати, що для переплетіння щільнопоставлених кілків необхідно мати дуже гнучке пруття. Глибина, на яку рекомендується вбити кілки, має дорівнюватися до чверті всієї висоти кілка. Для того, щоб пліт слугував довше, рекомендується не вбивати кілки в землю, а викопати під них канаву 0,5 м завглибшки, де вони встановлюються на потрібній відстані і присипаються піском або щебенем (для кращого дренажу). Пліт починається і закінчується замками — розташованими впритул кілками. Їхня задача — надійно скріплювати кінці прутів на краях огорожі. Щоб стійки держалися рівно під час роботи і не перекошувалися, їх з'єднують зверху подовжніми планками або протягають між ними дріт (цю зв'язку можна зробити непомітною, якщо над нею проплести два-три ряди пруття). Наступний етап — саме плетіння, і починати його потрібно від землі. Кожен з наявних прутів потрібно просмикнути між стійками, огинаючи прут «вісімкою» навперемінно то спереду, то ззаду. Як тільки прут закінчується, ми продовжуємо ряд новим, причому його починають плести з передостаннього кілка, тобто якщо прут закінчився на п'ятому, починаємо новим з четвертого (щоб не було прозорів). Для плетіння краще використовувати прути різної довжини, вправно комбінуючи їх, щоб приховати місця стиків. Частота прутів буде регулювати прозорість конструкції. Тут важно пам'ятати, що пруття з часом усихає, тому заплітати його треба дуже щільно. Можна зробити чисто символічний пліт, використовуючи 4-5 рядів прутів, а можна повноцінний паркан, який згодом може стати відмінною опорою для в'юнкої рослинності.

Вертикальний пліт більш схожий зі штахетами. Для його створення встановлюються товсті стійки з горизонтальними перекладинами, які переплітаються пруттям. При вертикальному плетенні слід заплітати прути таким чином, щоб окоренки (ширші кінці) розташовувалися у землі, а вершечки — зверху, де вони обплітаються навколо верхньої перекладини. Якщо використовуються вербові прути, вони можуть надалі вкоренитися і пліт стане живоплотом.

У техніці плоту можна також виконати хвіртки, навіси та інші елементи конструкцій. Пліт з необробленого матеріалу слугує 5-6 років, термін служби плоту зі спеціально обробленого пруття може сягати десятків років.

Пліт у геральдиці
Дзбан на плоту

Зображення плетеної огорожі можна побачити на гербах деяких сільських поселень. Це просто означає, що основним заняттям жителів у минулому було плетіння. Так, пліт зображено на гербі Гандорфа (району міста Мюнстера у Вестфалії, Німеччина) і на гербі берлінського району Фрідріхвальде.

У культурі
Пліт перед рубленою хатою. Музей у Пирогові.
Вертикальний і горизонтальний плоти перед покутською хатою. Музей у селі Крилос.
Пліт коло батьківської хати Тараса Шевченка. Музей Тараса Шевченка в с. Шевченкове.

Мовні звороти
  • Аж тини тріщать — вживається для увиразнення інтенсивності якоїсь дії
  • Скакати через пліт — мати нешлюбні зв'язки, бахурувати[1].
  • Під тином — просто неба, надворі
  • Тинятися попідтинню — бути без притулку, жебракувати[20]
  • Нашому тинові двоюрідний пліт — про далеке споріднення
  • Через тин навприсядки — про далеку спорідненість чи відсутність її
  • Ні в тин ні в ворота — нікуди не годиться; недоречно, не до ладу
  • Під чужим тином — між чужими людьми, серед чужих людей
  • Під чужий тин — до чужих людей
  • Тин у (об) тин (тин з тином) жити — бути сусідами; жити поруч, по сусідству
  • Живе, як сорока на тину — живе невлаштовано, непостійно
  • Пише як сорока по тину — пише незгабно, неакуратно
  • Тин городиться — щось затівається, створюється
  • Ні двору ні тину — нічого не має
  • І через тин не перегнеться — дуже ледачий
  • Уперся мов кілок у тин — дуже уперся

У піснях
Якби мені не тиночки
Та не перелази,
Ходив би я до дівчини
По чотири рази
Українська народна пісня

У літературі
...скрізь прегарний тин; по ньому в'ється хміль, на ньому висять горшки, з-поза нього соняшник показує свою сонцеподібну голову, червоніє мак, мигтять товсті гарбузи... Розкіш! Тин завжди приоздоблений такими речами, які роблять його ще мальовничішим: чи почепленою плахтою, чи сорочкою чи шароварами. В Миргороді немає ні злодійства, ні шахрайства, і через те кожен вивішує, що йому спаде на думку.
Оригінальний текст (рос.)
...везде прекрасный плетень; по нем вьется хмель, на нем висят горшки, из-за него подсолнечник выказывает свою солнцеобразную голову, краснеет мак, мелькают толстые тыквы... Роскошь! Плетень всегда убран предметами, которые делают его еще более живописным: или напяленною плахтою, или сорочкою, или шароварами. В Миргороде нет ни воровства, ни мошенничества, и потому каждый вешает, что ему вдумается..

— М. В. Гоголь «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»

Інше
  • Словом «пліт» тепер також називають простий плавзасіб (первісно — з колод, товстого гілля). Українське «пліт» (дав.-рус. *плътъ) може також бути зв'язане зі словом «плести» (тобто «плетений», «зв'язаний»). Але більш прийнятою є версія, що це слово пов'язане з дієсловом «пливти»[21].
  • Тинок — па в українському танці[11]
  • Згідно зі Словарем української мови Б. Д. Грінченка, «вічним плотом» називали кам'яну огорожу[22].
  • Тином також можуть називати вориння — огорожу з горизонтальних жердин[2].
  • Тинівка (Prunella) — рід птахів родини Тинівкових ряду Горобцеподібних.
  • Підтинник — інша назва ранника вузлуватого[23].
  • Слово «ґрати» походить від лат. cratis (через старо-італ. crata і пол. krata, kraty). Латинське cratis буквально значить «плетінка», «пліт»[24].

Галерея
  • Пліт у селі Орлинське (Україна)
  • Пліт на гербі Фрідріхсвальде (Німеччина)
  • Пліт на гербі Гандорфа (Німеччина)
  • Роблення плоту
  • Пліт у реконструкції слов'янського поселення у Мекленбурзі (Німеччина)
  • Пліт у Західному Сасексі (Велика Британія)
  • Фотій Красицький. Селянська дівчинка біля тину, 1898 рік

Примітки
  1. Пліт // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Тин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Ліса // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Ліска // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Опліток // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Плетінь // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  8. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964–1973 Плетень
  9. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  10. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 Тын // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  11. Тинок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  13. Загата // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  14. Прясло // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  15. Сляж // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  16. Лещата // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  17. Острішок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  18. Тинина // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  19. Натичка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  20. Попідтинню // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  21. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  22. Пліт // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  23. Підтинник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  24. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.