Острів Диявола

Острів Диявола розташований між Карибським морем та Атлантикою, за 13 км від узбережжя Французької Гвіани. Він найменший, найпівнічніший та найвідоміший острів з трьох островів Порятунку, ще є Іль-Рояль та Іль-Сен-Жозеф. Територія острова 14 гектарів, висота сягає 40 м, довжина — 940 м., ширина — 320 м.

У 1764 році група колоністів дивом врятувалася на островах від епідемії, яка вирувала на материку. Так острови отримали свою назвуу — острови Порятунку. У 1793 році вийшов закон, за яким політичні злочинці та особи, засуджені церквою, депортувалися до Гвіани. Першими в'язнями острова Диявола стали вороги французької революції.

22 листопада 1850 року Наполеон III своїм указом створив на островах Порятунку в'язницю. 31 березня 1852 року перший конвой з ув'язненими прибув на острови Порятунку. З 1852 по 1952 рік острів слугував в'язницею для особливо небезпечних злочинців, особливо схильних до втечі. Це одна з найбільш сумнозвісних каторг в історії. Каторги розміщувались на всіх трьох островах і на узбережжі в Куру. З часом усіх їх почали називати загальною назвою «острів Диявола».

Халупа Дрейфуса

За час існування в'язниці серед бранців було немало й політичних (наприклад, 239 республіканців, які виступили проти Наполеона III), яких утримували серед убивць та злодіїв. Більшість із 80 000 в'язнів, що працювали в жорстоких умовах у нездоровій місцевості острова, ніколи більше не повернулись до рідної землі. Втекти звідси можна було або човном, або через непрохідні джунглі, й вдавалося лише небагатьом.

30 травня 1854 року було прийнято закон, за яким в'язні, що відбули свій термін, мали залишатись у Французькій Гвіані на термін, рівний їхньому ув'язненню, або, якщо термін перевищував вісім років, на все життя. Колишнім в'язням давали землю для поселення. Потім бранців почали поділяти на категорії залежно від важкості скоєних ними злочинів. З 1885 року сюди почали засилати також і за незначні злочини. Було заслано й обмежену кількість засуджених жінок з метою створення сімей серед колишніх каторжних, однак результати виявились невтішними, і в 1907 році ця практика припинилась.

13 квітня 1895 року тут був ув'язнений капітан артилерії єврейського походження Альфред Дрейфус. Йому було висунуто звинувачення у державній зраді Франції. Несправедливе розжалування, а потім і смертний вирок Дрейфуса, який згодом було замінено на довічне ув'язнення, обурили французьку інтелігенцію та спонукнули Еміля Золя 13 січня 1898 року опублікувати відкритого листа на його захист. Еміль Золя звинуватив французького президента Фелікса Фора в антисемітизмі й несправедливому вироку Дрейфуса. Спалахнув найвідоміший політичний скандал часів Третьої французької республіки. Тим не менше, Дрейфуса було реабілітовано тільки у 1906 році.

З 1938 року французький уряд припинив заслання ув'язнених на острів Диявола, а у 1952 році в'язниця закрилась. Більшість в'язнів повернулась до Франції, але деякі залишились у Французькій Гвіані.

У 1965 році уряд Франції передав острови Гвіанському космічному центру. Національний центр космічних досліджень Франції відреставрував історичні будівлі островів, і нині щороку острів Диявола відвідує понад 50 000 туристів.

На честь острова 1900 року названий невеличкий район біля центру Амстердама (Duivelseiland).

• «Розгадка таємниць історії. Острів Диявола» (англ. Discovery: Solving History with Olly Steeds. Devil's Island) — фільм, знятий каналом Discovery у 2010 році.
• , Les détenus politiques à l'île du Diable (Guyane française), Librairie Décembre-Alonnier, Paris, 1870
• , L’île du Diable (Guyane française), E. Plan, Nourrit et Cie, Paris, 1898
• , Forçats et proscrits, Calmann Lévy, Paris, 1897, p. 218-314

• Острів-в'язниця Архівовано 6 грудня 2018 у Wayback Machine.