Отто Десслох
Отто Десслох (нім. Otto Deßloch; нар. 11 червня 1889, Бамберг, Баварія — пом. 13 травня 1977, Мюнхен) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Люфтваффе (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям (1944).
Отто Десслох | |
---|---|
Otto Deßloch | |
| |
Народження |
11 червня 1889 Бамберг, Королівство Баварія |
Смерть |
13 травня 1977 (87 років) Мюнхен, Західна Німеччина |
Країна |
Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх |
Приналежність |
Райхсгеер Рейхсвер Вермахт |
Вид збройних сил | Люфтваффе |
Рід військ | повітряні сили |
Роки служби | 1910—1945 |
Звання | Генерал-полковник Люфтваффе |
Командування |
155-та бомбардувальна ескадра 6-та авіаційна дивізія 1-й корпус ППО 4-й повітряний флот 3-й повітряний флот 6-й повітряний флот |
Війни / битви | |
Нагороди | |
Отто Десслох у Вікісховищі |
Біографія
Учасник Першої світової війни, льотчик-винищувач. 13 жовтня 1916 року здійснив вимушену посадку на території Швейцарії і був інтернований, у січні 1917 року звільнений. У квітні—вересні 1919 року командував добровольчим авіаційним батальйоном «Десслох» у складі фрайкору фон Еппа. Учасник боїв з комуністами в Баварії.
Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З квітня 1926 по лютий 1927 року проходив навчання на секретних авіакурсах в Берліні та в СРСР. Зі створенням таємних ВПС 1 грудня 1933 року призначений начальником льотної школи і авіабази в Котбусі. З 1 квітня 1935 року — начальник авіаційних шкіл люфтваффе. З 1 жовтня 1935 року — командир 155-ї авіагрупи (Ансбах), з 12 березня 1936 року — 155-ї, з 1 жовтня 1936 року — 158-ї бомбардувальної ескадри. З 1 лютого 1939 року — командир 6-ї авіаційної дивізії (до 1 квітня 1939 року — 32-га авіаційна дивізія) у Франкфурті-на-Майні.
В кінці Польської кампанії 3 жовтня 1939 року призначений командиром 2-го зеніного корпусу, яким командував під час Французької і Східної кампаній. Одночасно з 25 листопада 1942 по 13 вересня 1943 року очолював командування ВПС «Кавказ», а в лютому — березні 1943 року — «Кубань». З 26 березня по 3 вересня 1943 року — начальник штабу 4-го повітряного флоту, 4 вересня очолив цей флот. Найбільшого успіху досягнув у 1944 році у боях під Тернополем при підтримці групи армій «Південь». З 23 серпня 1944 року — командувач 3-м, з 22 бересня 1944 року — 4-м повітряним флотом (з 21 квітня 1945 року — 4- командування ВПС). Діяв на Балканах, в Угорщині і Словаччині. З 27 квітня 1945 року — командувач 6-м повітряним флотом.
8 травня 1945 року здався у полон англо-американським військам. Звільнений в 1948 році.
Нагороди
Військова кар'єра
- 3 березня 1911 — фенрих
- 28 жовтня 1912 — лейтенант
- 16 березня 1916 — оберлейтенант
- 1 липня 1921 — гауптман
- 1 червня 1932 — майор
- 1 жовтня 1934 — оберстлейтенант
- 1 квітня 1936 — оберст
- 1 січня 1939 — генерал-майор
- 19 липня 1940 — генерал-лейтенант
- 1 січня 1942 — генерал авіації
- 1 березня 1944 — генерал-полковник
Перша світова війн
- Залізний хрест
- 2-го класу (20 серпня 1914)
- 1-го класу (29 вересня 1915)
- Почесний кубок для переможця у повітряному бою
- Нагрудний знак спостерігача (Баварія) (1 лютого 1915)
- Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами і короною
- орден з мечами (19 квітня 1915)
- орден з короною і мечами (9 листопада 1917)
- Нагрудний знак пілота (Баварія) (8 серпня 1916)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному (15 травня 1918)
Міжвоєнний період
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класів (25 років)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
Друга світова війна
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (13 травня 1940)
- 1-го класу (24 травня 1940)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- Лицарський хрест (№ 74; 24 червня 1940)
- Дубове листя (№ 470; 10 травня 1944)
- Почесний Кубок Люфтваффе
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Нагрудний знак пілота (Румунія)
- Орден «Доблесний авіатор», командорський хрест (Румунія)
- 4 рази відзначений у щоденній доповіді «Вермахтберіхт»
Література
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — С. 304 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Walther-Peer Fellgiebel. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. — Friedburg: Podzun-Pallas, 1986. — 472 p. — ISBN 3-790-90284-5
- Mitcham, Samuel W. Jr. (2007). Retreat to the Reich. Stackpole Books. ISBN 978-0-8117-3384-7.
- Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.
- Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
- Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.
Посилання
- Generaloberst Otto Deßloch. на geocities.com. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 липня 2012.(англ.)
- 470. Eichenlaubträger Otto Deßloch. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 липня 2012. (нім.)
- Deßloch, Otto. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 липня 2012. (нім.)
- Dessloch, Otto