Альфред Келлер

Альфред Келлер народився 19 вересня 1882 року в Бохумі, в родині податківця. Закінчив початкову школу в районі Шальке Гельзенкірхена. У 1897 році вступив в кадетське училище. 5 квітня 1902 року фанен-юнкером прийнятий в 17-й саперний батальйон Прусської армії в Торні.

З 18 серпня 1911 до 19 лютого 1912 року служив у 17-му саперному батальйону. 20 лютого 1912 був переведений у Вільгельмсгафен і призначений першим інженер-інспектором міських укріплень. Влітку того ж року пройшов підготовку льотчика-спостерігача в Меці і здійснив свій перший політ. Навесні 1913 року пройшов курс пілота в експериментальній льотній школі Нідер-Ноєндорфа, потім був прийнятий в якості пілота на авіастанцію в Дармштадті, де знаходився до 1 серпня 1914 року.

C початком Першої світової війни був призначений командиром 27-го авіазагону 5-го армійського авіапарку бомбардувальної авіації на Західному фронті. У жовтні 1914 року здійснив розвідувальний політ над Парижем, з метою визначити наявність ППО у французькій столиці. Це дозволило його авіазагону успішно здійснювати повітряні атаки на Париж і передмістя, за що був нагороджений Залізним хрестом 2-го класу.

З осені 1915 року здійснював командування 5-го армійського авіапарку, який брав участь в битві при Вердені і одночасно з вересня був командиром 40-го авіазагону, в складі якого здійснював нічні вильоти. У 1916 році призначений командиром 1-го армійського авіапарку бомбардувальної авіації, який брав участь в битві на Соммі. За свою спеціалізацію по бомбардувальникам отримав прізвисько «Бомба-Келлер».

З осені 1916 року був командиром 1-го Нічного авіазагону. 1 квітня 1917 року був призначений командиром 1-ї бомбардувальної ескадри Верховного командування. Ескадра на чолі з Келлером здійснювала нічні бомбардування в околицях Дюнкерка. У вересні 1917 року ескадра завдала раптовий нічний удар по базі британських експедиційних військ в Дюнкерку, бомбардувальники скинули близько 100 000 кг бомб і завдали значної шкоди. В результаті чого змусили британців відступити в Кале.

В ніч з 30 на 31 січня 1918 ескадра Келлера здійснила бомбардування Парижа, викликавши руйнування і паніку серед населення міста. Незважаючи на активні дії ППО ескадра не зазнала втрат. Після цього французьке командування було змушене зняти частину знарядь ППО з фронту для захисту столиці.

Після закінчення війни і розформування ВВС 1 грудня 1918 року вийшов у відставку. Очолив наземний відділ німецької Повітряної торгової компанії. З 1 травня 1923 року — керівний співробітник компанії авіаперевезень Юнкерса і директор Данцигської авіапошти. 1 травня 1925 року очолив авіаційну транспортну школу в Берліні-Штаакені, в 1928 році — в Брауншвейгу. У цей період почалася таємна підготовка нових військових льотчиків, в якій Келлер брав участь. З 1931 року став тісно співпрацювати з командуванням рейхсверу з питань відтворення військової авіації.

1 січня 1934 року призначений командиром 2-ї інженерного батальйону і відряджений в Імперське міністерство авіації, залишався командиром льотної школи в Брауншвейгу. 1 червня 1934 року призначений командиром 154-ї бомбардувальної ескадри і комендантом авіабази в Фасбергу. З 1 квітня 1935 року — вищий командувач авіації IV Повітряного округу в Мюнстері. З 1 жовтня 1937 року — офіцер для особливих доручень в Імперському міністерстві авіації і при головнокомандувачі люфтваффе. З 1 січня 1938 року — командувач I повітряного округу в Кенігсберзі. З 4 лютого 1938 року керує повітряним командуванням люфтваффе в Східній Пруссії. 1 лютого 1939 призначений командиром 4-ї повітряної дивізії, розквартированої в Брауншвейгу.

11 жовтня 1939 очолив, сформований на базі дивізії, 4-й повітряний корпус. 10 травня 1940 року корпус брав участь в нальоті на аеродроми Голландії та Бельгії. Під час Французької кампанії особисто здійснив 58 бойових вильотів у районі Дюнкерка.

20 серпня 1940 призначений командувачем 1-го повітряного флоту, а також командувачем ВПС на Сході. З початком німецько-радянської війни 1-й повітряний флот підтримував наступ групи армій «Північ».

Організував повітряне постачання наземних військ, які потрапили в «Дем'янський котел». 1-й повітряний флот під командуванням Келлера брав участь в Блокаді Ленінграда, в 1942 році намагався зірвати навігацію по Ладозі. 26 червня 1943 року переведений в резерв люфтваффе і призначений керівником (Корфюрером) Націонал-соціалістичного авіакорпусу (НСФК), на чолі якого залишався до кінця війни.

У травні 1945 року арештований британськими військами неподалік від Любека. 9 січня 1946 переведений в спеціальний табір для військовополонених у Південному Уельсі. У 1947 році звільнений.

У 1955 році став президентом Товариства кавалерів Лицарського хреста. Помер 11 лютого 1974 року в Берліні.