Отто Штапф (генерал)

Отто Штапф (нім. Otto Stapf; 13 листопада 1890, Іпгофен30 березня 1963, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту (1 квітня 1942). Єдиний кавалер одночасно Лицарського хреста Залізного хреста і Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Отто Штапф
нім. Otto Stapf
Штапф (праворуч) і Вальтер фон Райхенау з офіцерами пропагандистської роти (СРСР, вересень 1941).
Народився 13 листопада 1890(1890-11-13)
Іфофен, Кітцінґен, Нижня Франконія, Баварія, Німецька імперія[1]
Помер 30 березня 1963(1963-03-30) (72 роки)
Мюнхен, ФРН[1]
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання  генерал від інфантерії
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль принца-регента Луїтпольда
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Орден «За заслуги» (Баварія)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Баварський орден «За заслуги»

Біографія

1 серпня 1910 року поступив на службу в Баварську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З листопада 1938 року — 3-й обер-квартирмейстер Генштабу сухопутних військ і офіцер зв'язку із люфтваффе. З 6 листопада 1940 року — перший командир 111-ї піхотної дивізії. З 1 по 26 січня 1942 року тимчасово виконував обов'язки командира 44-го армійського корпусу. З 3 серпня 1942 року — начальник Східного економічного штабу, який очолював до його розпуску восени 1944 року.

Штапф вважався «особливо затятим противником Гітлера», хоча і не брав активну участь в русі Опору. Восени 1944 року він перед Йоахімом Куном «висловив надію на швидке усунення» Гітлера. Клаус фон Штауффенберг планував призначити Штапфа новим міністром залізничного транспорту.

Нагороди

Література

  • Klaus D. Patzwall: Die Ritterkreuzträger des Kriegsverdienstkreuzes 1942–1945. Militaria-Archiv Patzwall, Hamburg 1984.
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn, Berlin, S. 133.
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 717.
  • Peter Hoffmann: Stauffenbergs Freund: die tragische Geschichte des Widerstandskämpfers Joachim Kuhn. C.H. Beck, 2007, ISBN 3-406-55810-0, S. 94.

Посилання

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1030117594 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.