Павлов Олексій Петрович

Павлов Олексій Петрович (19 листопада (1 грудня) 1854(18541201), Москва — 9 вересня 1929, Бад-Тельц, Німеччина; похований у Москві) — геолог і палеонтолог, академік Санкт-Петербурзької АН (1916; член-кореспондент з 1905).

Павлов Олексій Петрович
рос. Алексей Петрович Павлов
Народився 19 листопада (1 грудня) 1854 або 1854[1]
Москва, Російська імперія[2]
Помер 9 вересня 1929(1929-09-09)[2] або 1929[1]
Бад-Тельц, Німеччина[2]
Поховання Німеччина
Країна  Російська імперія
 Російська республіка
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльність геолог, палеонтолог
Галузь геологія і палеонтологія
Alma mater фізико-математичний факультет Московського університетуd
Науковий ступінь Доктор природничих наук
Вчене звання Q28666073? і академік
Науковий керівник Grigory Schtschurowskyd
Відомі учні Aleksandr A. Chernovd, Архангельський Андрій Дмитрович, Vera Varsonofevad, Evgeny Milanovskyd і Обручев Сергій Володимирович
Знання мов російська
Заклад Московський державний університет імені М. В. Ломоносова і Імператорський Московський університетd
Членство Академія наук СРСР, Петербурзька академія наук, Грецьке філологічне товариство Константинополяd, Російська академія наук і Леопольдина
У шлюбі з Павлова Марія Василівна
Автограф
Нагороди

Біографія

Навчався в другій Московській гімназії.

У 1879 закінчив природне відділення фізико-математичного факультету Московського університету. Працював хранитель Геологічного та Мінералогічного кабінетів Московського університету (з 1881). Професор його ж (з 1886).

Павлов був віце-президентом Московського товариства випробувачів природи (з 1916), був обраний членом ряду російських і іноземних наукових товариств, зокрема Лондонського геологічного товариства, Французького геологічного товариства, яке нагородило його Золотою медаллю ім. Годри (1926).

Дружиною Олексія Петровича була Павлова Марія Василівна — український палеонтолог та палеозоолог, професор.

Наукова діяльність

Наукова діяльність пов'язана зі стратиграфією верхньоюрських та нижньокрейдяних відкладень Поволжя. Перший висунув гіпотезу про три періоди зледеніння Східноєвропейської рівнини, автор геоморфологічних праць щодо походження рельєфу рівнин. Досліджував зсуви Поволжя та методи їхнього попередження. Палеонтологічні дослідження Павлова пов'язані з вивченням мезозойських молюсків, головним чином амонітів і белемнітів.

Праці
По геології і палеонтології
  • Нижневолжская Юра, Записки Минералогического Общества, т. XIX.
  • Notes sur l'histoire géologique des oiseaux, Bull. S. Nat. Moscou, 1884.
  • Генетические типы материковых образований ледниковой и послеледниковой эпохи, «Известия Геологического комитета», 1888, т. 7, № 7.
  • Le Crétacé inférieur de la Russie et sa faune. — М., 1901.
  • Enchaînement des aucelles et aucellines du crétacé russe, «Nouveaux mémoires de la Société des naturalistes de Moscou», 1907, v. 17, № 1.
  • Юрские и нижнемеловые Cephalopoda Северной Сибири. — СПБ, 1914.
  • Неогеновые и послетретичные отложения Южной и Восточной Европы. Сравнительная стратиграфия пресноводных отложений. — М., 1925.
  • Оползни Симбирского и Саратовского Поволжья. — М., 1903.
  • Геологический очерк окрестностей Москвы, 5 изд. — М., 1946.
По історії науки
  • Павлов А. П. Полвека в истории науки об ископаемых организмах. — М., 1897.
  • Павлов А. П. Ломоносов как геолог. — М., 1912.
  • Павлов А. П. Значение Ломоносова в истории почвоведения. — Почвоведение, 1912.
Науково-популярні книги
  • Павлов А. П. Морское дно, 1898;
  • Павлов А. П. Реки и люди, 1925;
  • Павлов А. П. Вулканы и землетрясения, моря и реки, 1948.
  • Павлов А. П. Приказы и приказная бюрократия / Исторические записки, 1988.

Примітки
  1. Czech National Authority Database
  2. Павлов Алексей Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.