Белемніти

Белемноіде́ї (лат. Belemnoidea) або Белемні́ти — група (ряд чи кілька рядів) десятируких головоногих молюсків. Були схожі на сучасних кальмарів, вирізняючись наявністю складного скелета. Белемніти були найпоширеніші в юрському та крейдовому періодах. Окремі представники відомі з пермі; масового розвитку і найбільшої різноманітності белемніти досягли в тріасі; в еоцені вони вимерли. Белемніти є керівними копалинами для юрських і крейдових відкладів.

?
Belemnites
Час існування: девон-еоцен

Реконструкція вигляду белемнітів
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Головоногі (Cephalopoda)
Підклас: Coleoidea
Когорта: †Belemnoidea
ряди

†Aulacocerida
†Phragmoteuthida
†Belemnitida
†Diplobelida
†Belemnoteuthina

Посилання
Вікісховище: Belemnitida
EOL: 4780317
Fossilworks: 15832

Будова
Виключно добре збережена скам'янілість белемніта

Белемніти нагадували виглядом і будовою сучасних кальмарів. Ближче до заднього кінця тіла містилися трикутні плавці. Молюски мали внутрішній вкритий мантією скелет, викопні рештки якого часто зустрічаються у породах мезозойської ери. Цей скелет складався з фрагмокону (багатокамерної арагонітової черепашки, що у белемнітів мала вигляд маленького прямого конуса), ростра (rostrum — масивної кальцитової структури, що охоплювала фрагмокон ззаду) та проостракуму — довгого виросту фрагмокону спереду, що являв собою рудимент верхньої стінки передньої камери. В найбільшій камері фрагмокона містилося тіло молюска, а всі інші камери були, ймовірно, наповнені газом і сполучалися з тілом сифоном, що пронизував його поблизу черевної сторони. Ростр міг як міститися глибоко всередині тіла, так і покриватися лише тонким шаром шкіри. В останньому випадку він мав у деяких видів яскраве забарвлення[1][2].

У викопному стані ростр зберігається часто, фрагмокон — рідко, проостракум — дуже рідко. Також відомі знахідки фосфатних гачків (оніхітів), що містилися на щупальцях белемнітів, слугуючи для утримання здобичі. Кожне щупальце мало по 30-50 гачків. Припускається, що в белемнітів вони розвинулися з чутливих відростків присосок, а не самих присосок, як у кальмарів[3].

Ротовий апарат белемнітів складався з розміщеного між щупальцями дзьоба, за яким містилася радула. Вірогідно, що белемніти мали чорнильний мішок, з якого випускали рідину, що дозволяла тимчасово дезорієнтувати нападників[1][4].

Спосіб життя

Це були рухливі хижі тварини, що, як і кальмари, плавали завдяки плавцям і реактивному виштовхуванню води з мантійної порожнини[5]. Полювали зграями, куди належали особини приблизно одного віку та розміру. Втім, деякі види напевне вели самітний спосіб життя. Переважно белемніти проживали в шельфових водах, де харчувалися рибою, ракоподібними та іншими молюсками. Різні види віддавали перевагу проживанню на різній глибині. Відповідно харчувалися як вільно плаваючими тваринами, так і донними[6][4].

Самці белемнітів часто мали збільшені гачки на кількох щупальцях (мегаоніхіти). Вони слугували як для відлякування суперників, так і для утримання самиць при спарюванні. Вірогідно мегаоніхіти виростали у самців при досягненні статевої зрілості, а не були властиві від появи на світ[3]. Вважається, що белемніти спарювалися раз в житті, а після відкладення самицями яєць масово помирали[7].

Белемніти вилуплялися з яєць, маючи зовнішню раковину, що потім заглиблювалася в тіло. Молоді молюски були частиною морського планктону[8].

Белемніти в культурі

У багатьох народів викопні рештки белемнітів вважали застряглими в землі перунами (громовими стрілами). Зокрема українці називали їх громовицями.[9] Ростри в фольклорі також називаються «чортові пальці»[10] або «пальці святого Петра»[1].

Галерея
  • Ростри різних видів белемнітів
  • Ростри белемнітів, знайдені в с. Довге, Закарпатської обл.
  • Добре збережена скам'янілість виду Clarkeiteuthis conocauda
  • Опалізований белемніт
  • Реконструкція вигляду белемнітів
  • Реконструкція вигляду белемнітів

Див. також

Примітки
  1. Belemnites | Fossil Focus | British Geological Survey (BGS). www.bgs.ac.uk. Процитовано 11 березня 2020.
  2. Hoffmann, René; Stevens, Kevin (2020-02). The palaeobiology of belemnites – foundation for the interpretation of rostrum geochemistry. Biological Reviews (англ.) 95 (1). с. 94–123. ISSN 1464-7931. doi:10.1111/brv.12557. Процитовано 11 березня 2020.
  3. Stevens, Gr (2010-12). Palaeobiological and morphological aspects of Jurassic Onychites (cephalopod hooks) and new records from the New Zealand Jurassic. New Zealand Journal of Geology and Geophysics (англ.) 53 (4). с. 395–412. ISSN 0028-8306. doi:10.1080/00288306.2010.526548. Процитовано 11 березня 2020.
  4. Cephalopoda (англ.). PediaPress. с. 89–94.
  5. Klug, Christian; Schweigert, Günter; Fuchs, Dirk; Kruta, Isabelle; Tischlinger, Helmut (31 січня 2016). Adaptations to squid-style high-speed swimming in Jurassic belemnitids. Biology Letters 12 (1). с. 20150877. PMC PMC4785926. PMID 26740564. doi:10.1098/rsbl.2015.0877. Процитовано 11 березня 2020.
  6. Palaeobiology of Upper Cretaceous belemnites from the phosphatic chalk of the Anglo-Paris Basin | The Palaeontological Association. www.palass.org. Процитовано 11 березня 2020.
  7. Boucot, A. J. (22 жовтня 2013). Evolutionary Paleobiology of Behavior and Coevolution (англ.). Elsevier. с. 142–145. ISBN 978-1-4832-9081-2.
  8. Doguzhaeva, Larisa A.; Weis, Robert; Delsate, Dominique; Mariotti, Nino (2014-01). Embryonic shell structure of Early-Middle Jurassic belemnites, and its significance for belemnite expansion and diversification in the Jurassic. Lethaia (англ.) 47 (1). с. 49–65. doi:10.1111/let.12037. Процитовано 11 березня 2020.
  9. Громовиця // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. ЧОРТОВА - тлумачення, орфографія, правопис. www.slovnyk.ua. Процитовано 11 березня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.