Павук-сріблянка

Самець, який за розміром більший від самки, досягає 15 мм в довжину, а самка — до 12; майже голі головогруди буроватого кольору, який переходить в чорнуватий, з чорними лініями і плямами; черевце буре, покрите багатьма бархатистими волосками і містить на спинній стороні два ряди вдавлених точок.

При зануренні сріблянки у воду між волосками черевця, покритими особливою жирною не змочуваною речовиною, затримується повітря (оскільки не витісняється, завдяки силам поверхневого натягу води) і тому павук під водою здається срібним. Цей шар повітря дозволяє сріблянці довго залишатися під водою; він зрідка піднімається на ЇЇ поверхню, щоб відновити запас повітря. Водовідштовхувальна речовина є видозміненим секретом павутинних залоз[2]. Водяний павук трапляється в стоячих або повільно текучих водоймах доволі часто.

Харчується водяний павук різними дрібними тваринами, які заплутуються в нитках його підводної павутини, або яких він ловить, плаваючи по воді. Спійману зайву здобич він інколи вішає в своєму гнізді.

Життя водяного павука триває близько 18 місяців. Зимують сріблянки в різних стадіях: дорослих самців на зимівлі зустрічається менше, ніж самок; найбільше серед зимуючих молодих павуків. Іноді разом з самками зимують і пізні яйцеві кокони. Для зимівлі будується особливий зимувальний дзвін, особливо міцний. До складу його стінок, крім звичайної павутини, входить особлива склоподібна маса. Іноді павуки зимують у порожніх раковинах молюсків. Там вони теж плетуть павутиновий кокон, але менш щільний. Раковини з павуками часто вмерзають в лід, але сріблянки прекрасно переносять таку сувору зимівлю. Навесні раковини і зимівельні дзвони павуків розносяться повінню, що сприяє їх розселенню.

Дзвіноподібне чи воронкоподібне гніздо сріблянка робить під водою із павутинок, прикріплюючи його до різних підводних предметів . Гніздо, відкрите знизу і досягає величини лісового горіха, павук наповнює повітрям і використовує його в якості своєрідного водолазного дзвона.

Для наповнення гнізда повітрям водяний павук піднімається на поверхню води і виставляє кінчик черевця, розсуваючи при цьому павутинні бородавки, потім швидко ниряє і забирає при цьому з собою, крім шару повітря, яке покриває все черевце, ще й бульбашку повітря на його кінці. Досягнувши гнізда, павук відділяє бульбашку задніми лапками від черевця і переводить його в свою домівку.[3] Сріблянки — самці інколи забираються в пусті раковини равликів і зимують в них, заткнувши вхід павутиною.

Самці і самки сріблянки живуть поряд в гніздах, що є дуже нетиповим для павуків.

Яйця відкладаються в кокон із павутини, в якому міститься повітря, поміщаються поблизу від гнізда або в самому гнізді і детально охороняються самкою.

За токсичністю отрута сріблянки займає третє місце серед павуків України, поступаючись тільки каракурту і тарантулу. Тим не менш, вони не погано переносять неволю, проживаючи в акваріумах.

• Platnick, Norman I. (2018): The world spider catalog, version 19.5. American Museum of Natural HistoryDOI:10.24436/2(англ.)
• Н. М. Книпович. Водяний павук // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)