Павукоподібні

Нервова система характеризується концентрацією нервових вузлів. У павуків у передньому відділі головогрудей виникає єдине скупчення нейронів — головогрудна нервова маса. З органів чуття розвинені дотик (чутливі волоски на тілі та кінцівках) і нюх. Зір дуже слабкий, є декілька пар простих очок.

Більшість павукоподібних — хижаки, пристосовані до живлення напіврідкою їжею. Травлення у багатьох павукоподібних відбувається в два етапи: 1) зовнішнє, 2) внутрішнє (кишкове). Спіймана здобич убивається отрутою, покриви жертви розриваються і всередину вводяться травні соки. Потім розріджений вміст жертви всмоктується. Для цього слугує забезпечена м'язами глотка, яка переходить у тонкий стравохід і далі, — у сисний шлунок. Продовжується травлення в шлунку і кишечнику. Вирости кишківника утворюють печінку, клітини якої виділяють травні ферменти.

Павукоподібні мають різноманітні дихальні системи. Об'єднує їх дихання атмосферним повітрям, характерне навіть для тих видів, які вторинно переселилися у воду. Дихальна система представлена легеневими мішками або трахеями. Ті й інші відкриваються назовні отворами — стигмами на боках чи на черевній поверхні члеників. У легеневих мішках розташовані численні листоподібні складки, в яких є кровоносні капіляри. Легеневі мішки павукоподібних за структурою подібні до зябер ракоподібних. Трахеї — це система розгалужених трубочок, які підходять безпосередньо до всіх органів, де і здійснюється тканинний газообмін. Легеневі мішки павукоподібних випаровують багато води, тому легеневі форми (деякі павуки, скорпіони) змушені жити в місцях, насичених вологою,— у підстилці тропічного лісу, ґрунті, норах.

Виключно легеневі мішки характерні для чотирьохлегеневих павуків (Mygalomorphae і Opisthothelae), скорпіонів. У більшості павуків (Araneoomorphae) наявна 1 пара легеневих мішків та обмежено поширена система трахей, що здійснює газообмін у статевих органах та навколо них.

Косарики, сольпуги та деякі інші павукоподібні мають добре розвинені трахеї. Кліщі завдяки малим розмірам пристосувалися до поглинання кисню всією поверхнею тіла.

Кровоносна система незамкнена. Гемолімфа від серця йде по декількох судинах до передньої частини тіла, де виливається в лакуни між органами. Кровоносна система найскладніша у скорпіонів і павуків, у яких дихання легеневе, гемолімфа в них є переносником газів, має пігменти, які зв'язують кисень.

Простіша будова кровоносної системи у павукоподібних, які дихають трахеями. Найпростіша кровоносна система у кліщів: у них її може не бути зовсім або вона складається з мішкоподібного серця і пари остій (отворів).

Система виділення представлена мальпігієвими судинами — сліпими виростами кишківника. У їхніх клітинах накопичуються екскрети. Речовини, що виділяються, заздалегідь зневоднюються, щоб уникнути втрати води. У деяких примітивних павукоподібних як органи виділення збереглися рудименти метанефридіїв. Шкідливі речовини з гемолімфи надходять у мальпігієві судини та по них потрапляють у кишківник звідки виводяться через анальний отвір.

Павукоподібні роздільностатеві. Запліднення в більшості випадків внутрішнє. Сперма виробляється в сім'яниках самців і доставляється в статеві шляхи самиці за допомогою педипальп, які утворюють копулятивний орган. Яйця містять багато жовтка, розвиток прямий. Виняток становлять кліщі, у яких є личинкова стадія.