Пакарана
Пакарана (Dinomys branickii) — гризун, єдиний вид у родині пакаранових (Dinomyidae).
? Пакарана | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Dinomys branickii Peters, 1873 | ||||||||||||||||||
Мапа поширення Пакарани | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Етимологія
Родова назва походить від дав.-гр. δεινός — «страшний, грізний» і μῦς, — «миша», тобто «грізна миша», маючи на увазі пакаранові розміри.
Видовим епітетом вшановано Костянтина Ґжеґожа Браницького (пол. Konstanty Grzegorz Branicki, 1824—1884) — натураліста, колекціонера, дослідника, заможного польського дворянина, який фінансував багато експедицій у різні частини світу, чий син Ксаверій (пол. Ksawery) заснував приватний музей природи.
Поширення
Країни поширення: Болівія, Бразилія, Колумбія, Еквадор, Перу, Венесуела. Висота проживання над рівнем моря: у Колумбії від 300 до 3400 м, у Болівії від 1000 до 1600 м. Населяють високі сельви і верхню частину нижньої сельви. Живе в незайманих лісах або з невеликим втручанням людини.
Зовнішня морфологія
Довжина голови й тіла: 730 — 790 мм, хвіст близько 200 мм, вага 10 — 15 кг. Верхня частина тіла чорна або коричнева з двома більш-менш суцільними широкими білими смугами по боках від центру спини, а нижче по два коротших ряди білих плям. Нижня частина тіла більш бліда, ніж верхня і не маркована. Волосяний покрив досить грубий, рідкий і різної довжини. Хвіст повністю покритий волоссям. Тіло кремезне, хвіст товстий, голова широка, вуха короткі й округлі, лапи короткі. Кожна із широких підошов лап має чотири пальці, кожен озброєний довгими, потужними кігтями. Самиці мають дві бічні грудні і дві бічні черевні пари молочних залоз. Різці широкі й важкі, імовірно без коріння.
Поведінка
Живуть у природних тріщин, які вони збільшують розкопуючи сильними кігтями, але в полоні ніхто не бачив, щоб вони копали, замість того, вони використовують свої пазурі, щоб уміло лазити по деревах і воліють спати на висоті. Активні після заходу сонця. На землі ходить перевальцем. Коли загрожує хижак, такий, як оцелот або коаті, Пакарана повертається спиною до скелі або нори для захисту своїх уразливих задніх частин. Під час їжі, Пакарана сидить навпочіпки й швидко досліджує свою їжу перед уживанням. Раціон, можливо, складають переважно фрукти, листя і ніжні частини стебел. Хоча його назва означає грізна миша, пакарана використовує бійку як крайній захід. Загалом же вони добродушні, мирні, легко приручаються. Незадоволення можуть виявити низьким, гортанним гарчанням або дряпанням. Інші види вокалізації під час зіткнень самців із самицями це шипіння, гарчання й уривчасте фиркання.
Відтворення
Період вагітності 223 — 283 дні. Зазвичай народжується двоє дитинчат. Вага дитинчат, народжених у неволі близько 900 грамів. У неволі живуть понад 10 років, рекорд довголіття — понад 13 років.
Джерела
- вебсайт Папського католицького університету Еквадору
- Ronald M. Nowak — Walker's mammals of the world, Vol. 1, 1999, pp. 1663,1664
- вебсайт МСОП