Паланочка

На околицях села виявлено сліди поселення трипільської культури.

За 1,5 км від села розміщена зупинка 161 км поїзда Черкаси-Умань.

Село відоме з кінця XVI століття. Ця назва — від слова паланка — невелике укріплене місце. Спершу так і називалося поселення — Мала Паланка, згодом — Паланка Маньківська.

Серед лісу, де розташоване село, мали притулок війська Івана Ґонти. Але турки розгромили укріплення, полонивши велику кількість жителів, хоча багато їх сховалося в густих лісах. У 1673—1675 роках до колишнього укріплення повертаються біженці й відроджують село.

У 1769 році на новому місці збудовано й освячено церкву Різдва Божої Матері, православного віросповідання (у 1774 році церква була захоплена уніатами). Тоді поселенні налічувалося 122 двори, а в 1783-му їх було вже 215, тут проживало 1376 чоловіків і жінок.

У своїх «Сказаннях…» Л. Похилевич у 1864 році записав, що

Паланочка, село в 4-х верстахь от Романовки, окружено лесами; на пресечении нескольких дорог. Есть признаки давней воинской стоянки. Жителей обоего пола 792, земли 2 220 десятин. Церковь Богородичная, деревянная, 6-го класса; земли имеет указанную пропорцию; построена 1790 года.

У 1900 році в селі Паланочка, через яке протікала тоді річка Курячий Брід, було 137 дворів; мешканців: чоловіків — 493, жінок: — 454. На той час тут діяли церква, вітряк та водяний млин. У 1901 році тут засновано церковно-приходську школу для навчання 30 хлопчиків і дівчаток.

У 1905 році Паланочка відносилася до Іваньківської волості Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні знаходилося 1981 десятина; на той час у селі було 233 двори. У 1913 році в поселенні мешкало 1074 особи, діяла церковно-приходська школа та кредитне товариство.

3 квітня 1917 року відбулась маніфестація. Було відслуджено панахиду по жертвах революції. Зібрали хліб і крашанки для армії і гроші на Український національний фонд. Були національні прапори з написами «Хай живе Вільна Україна» та «Вічна пам'ять павшим героям»[2].

1 вересня 1938 року початкова школа переведена на семирічку, дітей навчали 14 учителів, із них 9 мали вишу освіту. У 1930-ті роки тут вчителювали Л. К. Криволап, Д. Т. Горбунко, А. С. Карпенко.

27 липня 1941 року село окупували німецькі війська, багато жителів пішли в партизани; вчитель місцевої школи О. Г. Гулько загинув у бою як народний месник. 7 березня 1944 року 869-й і 861-й стрілецькі поліси 294-ї стрілецької Черкаської дивізії відвоювали Паланочку.

У 1970-х роках до послуг селян були бібліотека на сім тисяч книжок, фельдшерсько-акушерський пункт, два магазини — продуктовий і промтоварний, Будинок культури на 400 місць, зведений на кошти колгоспу імені М. Островського, відділення зв'язку.

• 
  Центр села
• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Будинок культури
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям
• 
  Пам’ятний знак жертвам Голодомору

В селі народилися:

• Богайчук Степан Романович (17 квітня 1919 — 27 червня 1977) — Герой Радянського Союзу[3];
• Шевченко Опанас Григорович — Герой Соціалістичної Праці;
• Черній Віктор Петрович — доктор технічних наук.

• Паланочка на mankivka.com.ua