Панов Михайло Федорович

Пано́в Миха́йло Фе́дорович (рос. Панов Михаил Фёдорович; нар. 21 листопада 1901 пом. 8 травня 1979) радянський військовик часів Другої Світової віни, гвардії генерал-лейтенант танкових військ (19.04.1945). Герой Радянського Союзу (29.05.1945).

Панов Михайло Федорович
рос. Панов Михаил Фёдорович
Народження 21 листопада 1901(1901-11-21)
с. Овчинниково
Смерть 8 травня 1979(1979-05-08) (77 років)
Москва
Поховання
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ  танкові війська
Освіта Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби 19191967
Партія КПРС
Звання  Генерал-лейтенант танкових військ
Командування 1-й гвардійський танковий корпус
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»

Біографія

Народився 21 листопада 1901 року в селі Овчинниково Невельського повіту Вітебської губернії Російської імперії (тепер Невельський район Псковської області) в селянській родині. Росіянин. Член РКП(б) з 1919 року.

Після закінчення сільської школи працював на Обухівському заводі в Петрограді, згодом — комірником Колпінської сільради.

В лавах РСЧА з травня 1919 року. Учасник громадянської війни в Росії. Як червоноармієць 1-го зведеного комуністичного полку Західного фронту брав участь в боях проти білогвардійських військ генерала М. Юденича на петроградському напрямку. З січня 1920 року — політбоєць інженерного батальйону 55-ї стрілецької дивізії трудової армії.

У 1921 році закінчив Петроградські радянські військово-технічні курси. З лютого по вересень 1921 року — завідувач експедицією Петроградських окружних військово-технічних майстерень, по цьому — помічник політичного інспектора Сергіївського полігону в Лузі.

У 1924 році закінчив військово-броневу командну школу. З вересня 1924 року командир танка, командир танкового взводу, командир роти важких танків Окремого танкового полку.

У 1929 році закінчив стрілецько-тактичні курси удосконалення командного складу РСЧА «Постріл» імені Комінтерна. З листопада 1929 року — командир танкової роти, начальник полкової школи 2-го танкового полку. З січня 1931 року — командир танкової роти 1-го танкового полку в Білоруському ВО. З травня 1932 року — командир навчального батальйону 80-го полку 5-ї механізованої бригади. З грудня 1932 по грудень 1933 року — начальник тахнічної частини та помічник командира 5-ї механізованої бригади.

У 1938 році закінчив Військову академію моторизації і механізації РСЧА імені Й. В. Сталіна. З листопада 1938 року — командир 48-ї окремої механізованої бригади (м. Ворошилов-Усурійський).

З березня 1941 року — командир 33-ї танкової дивізії 11-го механізованого корпусу Західного ОВО.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Танкова дивізія під командуванням полковника М. Ф. Панова вела важкі оборонні бої в Білорусі. У липні 1941 року потрапив у оточення, з якого вийшов у вересні 1941 року.

З жовтня 1941 року — помічник генерал-інспектора Головного автобронетанкового управління РСЧА. Восени 1941 року, перебуваючи у військах Західного фронту, брав участь в обороні Москви.

З листопада 1942 року — командуючий бронетанковими і механізованими військами 2-ї гвардійської армії Сталінградського фронту, учасник Сталінградської битви.

З квітня 1943 року й до кінця війни — командир 1-го гвардійського танкового корпусу.

7 червня 1943 року присвоєно військове звання «генерал-майор танкових військ».

У складі 63-ї, 3-ї, 48-ї, 65-ї, 50-ї, 2-ї танкової, 70-ї та 49-ї армій на Брянському, Білоруському, 1-му та 2-му Білоруських фронтах дивізії корпуса брали участь в Курській битві, Гомельсько-Речицькій, Рогачівсько-Жлобинській, Білоруській, Східно-Пруській, Східно-Померанській та Берлінській операціях.

З липня 1945 року — командир 1-ї танкової дивізії, з червня 1946 року — командир 4-ї гвардійської танкової дивізії.

З березня 1949 по вересень 1951 року — командуючий 5-ю механізованою армією.

У 1952 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова.

З січня 1953 року — командуючий бронетанковими і механізованими військами Ленінградського ВО.

З грудня 1953 року — командир 50-го гвардійського стрілецького корпусу.

З жовтня 1954 року — командуючий 7-ї механізованою армією (з травня 1957 року — 7-ма танкова армія).

З травня 1958 року — перший заступник командуючого військами Північно-Кавказького ВО.

У травні 1960 року зарахований у розпорядження головнокомандувача сухопутними військами.

З грудня 1960 року — начальник інженерно-тактичного факультету, з липня 1961 року — начальник командного факультету Військової академії бронетанкових військ.

З лютого 1967 року генерал-лейтенант М. Ф. Панов — у відставкі. Мешкав у Москві.

Помер 8 травня 1979 року. Похований на Кунцевському цвинтарі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 травня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками й виявлені при цьому відвагу та героїзм, гвардії генерал-лейтенантові танкових військ Панову Михайлу Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 7314).

Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 1-го ступеня, двома орденами Суворова 2-го ступеня, орденом Кутузова 2-го ступеня та медалями.

Також нагороджений польським орденом «Хрест Грюнвальда».

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.