Паоло Пулічі

У дорослому футболі дебютував 1966 року виступами за команду клубу «Леньяно», в якій провів один сезон, взявши участь лише в одному матчі чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Торіно», до складу якого приєднався 1967 року. Відіграв за туринську команду наступні п'ятнадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Торіно», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Торіно» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,4 голу за гру першості. За цей час виборов титул чемпіона Італії, ставав володарем Кубка Італії. Протягом виступів у «Торіно» тричі ставав найкращим бомбардиром Серії A.

Протягом 1982—1983 років захищав кольори команди клубу «Удінезе».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Фіорентина», за команду якого виступав протягом 1983—1985 років.

Протягом 1969–1972 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 7 офіційних матчах, забив 4 голи.

1973 року уперше вийшов на поле в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 19 матчів, забивши 5 голів. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1974 року у ФРН, чемпіонату світу 1978 року в Аргентині.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1986 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «П'яченца».

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Тритьюм», в структурі якого Паоло Пулічі працював з юнаками.