Папірня (Коростенський район)
Папі́рня — село в Україні, в Овруцькому районі Житомирської області. Населення становить 112 осіб.
село Папірня | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район/міськрада | Коростенський район |
Громада | Овруцька міська громада |
Основні дані | |
Засноване | 1765 рік |
Населення | 112 |
Площа | 3,99 км² |
Густота населення | 28,07 осіб/км² |
Поштовий індекс | 11152 |
Телефонний код | +380 4148 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°17′13″ пн. ш. 28°37′07″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
158 м |
Місцева влада | |
Карта | |
Папірня | |
Папірня | |
Мапа | |
Географія
На північно-східній околиці села річка Мощаниця впадає у Норинь.
Історія
Село Папірня лежить над річкою Норинню поблизу Овруча. У XVIII столітті тут існувала папірня — фабрика з виробництва паперу.[1] Дату заснування та ліквідації папірні дослідникам історії паперу встановити не вдалося. За розповідями старожилів, вона існувала в кінці XVIII — першій половині XIX століття, але під час скасування панщини папірні вже не було. Під час польових досліджень в селі вдалося знайти мікротопонім Рудня або Папірня. Немає сумніву, що село утворилося біля папірні і від неї одержало свою назву. Ще порівняно недавно (в середині XIX століття) в селі була рудня, яка, мабуть, залишилася на місці колишньої папірні.[2]
Проте, в актових записах, що стосуються обліку єврейського населення в Київському воєводстві, знаходяться перші, більш точні письмові дані, про село Папірню Овруцького повіту. Дійсно, згідно Перепису євреїв в Овруцькому повіті Київського воєводства, проведеного в квітні 1765 року вперше письмово згадуються Рудня і Папірня («Rudnia, papiernia»), які належали до кагалу Норинського, і там проживало 7 євреїв (głow żydowskich).[3] А по перепису євреїв в Київському і Житомирському повітах Київського воєводства від 1 травня 1778 року, у Папірні фіксується 5 євреїв (głow żydowskich).[4] Люстрація євреїв в Житомирському і Овруцькому повітах Київського воєводства в 1784 році також згадує Папірню в складі парафії кагалу Норинського, де проживало на той час лише 2 євреї.[5]
Примітки
- Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 22.
- Бойко М. Палеографія та папірні Волині. Блумінґтон, Інд. , Накл. Т-ва "Волинь" в Торонті, 1979. С. 123.
- Архив Юго-Западной Росси: Часть 5. Том II. Киев: 1890. С. 708.
- Архив Юго-Западной Росси: Часть 5. Том II. Киев: 1890. С. 297.
- Архив Юго-Западной Росси: Часть 5. Том II. Киев: 1890. С. 389.