Париж, Техас

Париж, Техас;
англ. Paris, Texas
Жанр	драма
Режисер	Вім Вендерс
Продюсери	Анатоль Доман; Дон Гест;
Сценаристи	Сем Шепард; Л. М. Кет Карсон;
У головних ; ролях	Гаррі Дін Стентон ; Дін Стоквелл ; Настасія Кінські
Оператор	Роббі Мюллер
Композитор	Рай Кудер
Кінокомпанія	• Road Movies Filmproduktion; • Argos Films; • Wim Wenders Stiftung;
Дистриб'ютор	20th Century Fox
Тривалість	147 хв.
Мова	англійська
Країна	ФРН; Франція; Велика Британія; США
Рік	1984
Дата виходу	19 травня 1984 (Канни); 19 вересня 1984 (Франція)
Кошторис	1,162 млн £
Касові збори	$2 181 987 (лише для США)[1]
IMDb	ID 0087884
Рейтинг	IMDb:
Офіційний сайт

«Париж, Техас» (англ. Paris, Texas) — фільм-драма 1984 року, поставлений режисером Вімом Вендерсом. Назва фільму походить від невеликого техаського міста, що називається так само, як і столиця Франції. Фільм здобув Золоту пальмову гілку 37-го Каннського кінофестивалю, Приз ФІПРЕССІ та Приз екуменічного журі[2] . Станом на 6 липня 2020 року фільм займав 244-у позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет

Тревіса Гендерсона (Гаррі Дін Стентон) знаходять в одному з салунів Південного Техасу, куди він прийшов після довгого переходу по пустелі в пошуках води і знепритомнів. Місцевий лікар Алмер (Бернгард Віккі) надав йому медичну допомогу, але не зміг добитися від свого пацієнта жодного слова. Він з'ясовує, що Тревіс пропав чотири роки тому, і відтоді його рідні нічого про нього не чули. За візитною карткою, знайденою у кишені мандрівника, лікар знаходить брата Тревіса — Волта (Дін Стоквелл), що живе в Лос-Анджелесі, і той забирає його додому. Усі ці роки Волт з дружиною Енн (Аврора Клеман) ростили сина Тревіса — Гантера (Гантер Карсон), полюбили хлопчика і виховували його як рідного. До повернення в рідне місто Тревіса дуже довго мучили розкаяння совісті, і тепер він всіляко намагається налагодити стосунки зі своїм сином. Крім того, він зрозумів, що просто жити не може без коханої жінки Джейн (Настасія Кінські), яка залишила їх багато років тому. Разом із сином Тревіс вирішує відправитися на пошуки дружини, щоб відновити щасливу сім'ю. Їм належить пройти довгий шлях, познайомитися з новими людьми і багато подорожувати Америкою під музику знаменитого блюзмена Рая Кудера. Вони знаходять Джейн в низькопробному закладі в Гаустоні. Після довгої сповіді вона погоджується взяти дитину до себе, а його батько знову йде назустріч самотності.

У ролях

Актор	Роль
Гаррі Дін Стентон	Тревіс Гендерсон Тревіс Гендерсон
Дін Стоквелл	Волт Гендерсон Волт Гендерсон
Настасія Кінські	Джейн Гендерсон Джейн Гендерсон
Гантер Карсон	Гантер Гендерсон Гантер Гендерсон
Аврора Клеман	Енн Гендерсон Енн Гендерсон
Бернгард Віккі	Улмер лікар Улмер
Саллі Норвелл	Бібс сестра Бібс
Джон Лурі	Слейтер Слейтер

Знімальна група

Автори сценарію — Сем Шепард, Л. М. Кет Карсон
Режисер-постановник — Вім Вендерс
Продюсери — Анатоль Доман, Дон Гест
Асоційований продюсер — Паскаль Доман
Виконавчий продюсер — Кріс Сіверніч
Композитор — Рай Кудер
Оператор — Роббі Мюллер
Монтаж — Петер Пшигодда
Підбір акторів — Гері Чейсон
Художник по костюмах — Біргітта Бйорке
Арт-директор — Кейт Олтмен

Робота над фільмом

Оглянувши весь південний кордон Техасу, члени знімальної групи вирішили знімати початкові сцени в районі національного парку «Біг-Бенд». Проте режисер В. Вендерс більше уподобав забутий усіма куточок Техасу під назвою «Цвинтар диявола»: «велетенський, безпредметний пейзаж, як уві сні»[3]. Режисер прагнув показати глядачам американські міста різного калібру, від крихітних містечок з кількома мешканцями до грандіозних мегаполісів[3]. Він мав намір знімати по всій Америці, аж до Аляски, поки сценарист Сем Шепард не переконав його, що будь-які грані Америки цілком можливо знайти в одному штаті — Техасі[3].

Успіх

Після перемоги на Каннському кінофестивалі фільм мав такий приголомшливий успіх у європейської публіки, що на його честь взяли назву дві шотландські рок-групи, Texas і Travis, тоді як ірландську рок-групу U2 фільм Вендерса надихав при роботі над альбомом The Joshua Tree[4]. У Сполучених Штатах до фільму Вендерса поставилися прохолодніше, сприйнявши його як черговий погляд на національну проблематику очима чужинця-європейця[5]. Своїм улюбленим фільмом називав «Париж, Техас» Курт Кобейн[6].

Критика

«Пейзаж американського Півдня органічно увібрав в себе втомлену тугу старої Європи», — писав про фільм Вендерса кінокритик Андрій Плахов[7]. У інших рецензіях також зверталася увага на незвичайний синтез європейської художньої сприйнятливості з традиційними американськими пейзажами і мотивами:

Роджер Еберт (Chicago Sun-Times): «Це фільм не про зникнення людей, а про зникнення почуттів. Люди показані загубленими на тлі знеособлених громад сучасної архітектури, міста здаються такими ж пустельними, як і сама пустеля в першій сцені. І в той же час, тут немає трафаретних нападок на американську відчуженість. Творці фільму заворожені Америкою, нашою музикою, розмірами наших міст, країною такого розміру, в якій легко загубитися»[5].
Нік Роддік (Criterion Collection): «Що надає цій буденній, на перший погляд, сімейній мелодрамі епічний замах, так це уміле використання пейзажних фонів (безлюдний південний Захід, бетонні каньйони Г'юстона), вражаюче почуття кольору у оператора Роббі Мюллера й тужливі звуки слайд-гітари Рая Кудера»[8].

На погляд кінознавців фільмом «Париж, Техас» Вім Вендерс підтвердив репутацію спадкоємця традицій Антоніоні і поета «відстаней, що розділяють людей і вимовлювані ними слова»[5]. Спілкування подружжя по спілкуванню за перегородкою непроникного з одного боку скла Плахов визначив як «приголомшливий образ психологічного дисконтакту»[7].

Роджер Еберт особливо похвалив початок фільму за те, що на відміну від переважної більшості сучасної кінопродукції за першими сценами неможливо передбачити подальший розвиток оповіді[5]. «Початок фільму такий красивий і лаконічний, що коли ближче до останньої чверті фільму починає вимовлятися багато слів, а означають вони все менше, виникає спокуса наказати персонажам заткнутися», — розвинув ту ж думку Вінсент Кенбі з The New York Times[9].

Нагороди та номінації

Нагороди та номінації фільму «Париж, Техас»[10]
Рік	Кінофестиваль/кінопремія	Категорія/нагорода	Номінант	Результат
1984	Каннський міжнародний кінофестиваль	Золота пальмова гілка	Париж, Техас	Нагорода
		Приз ФІПРЕССІ		Нагорода
		Приз екуменічного журі		Нагорода
	Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса	Найкращий оператор	Роббі Мюллер	2-е місце
	Національна рада кінокритиків США	ТОП-10 фільмів	Париж, Техас	Нагорода
1985	Золотий глобус	Найкращий іноземний фільм	Париж, Техас	Номінація
	Премія BAFTA	Найкращий фільм	Париж, Техас	Номінація
		Найкращий режисер	Вім Вендерс	Нагорода
		Найкращий сценарій — Адаптація	Сем Шепард	Номінація
		Найкраща музика до фільму	Рай Кудер	Номінація
	Баварська кінопремія	Найкращий оператор	Роббі Мюллер	Нагорода
	Премія «Сезар»	Найкращий фільм іноземною мовою	Париж, Техас	Номінація
	Премія «Боділ»	Найкращий європейський фільм	Париж, Техас	Нагорода
	Премія Давид ді Донателло	Найкращий іноземний фільм	Париж, Техас	Номінація
		Найкраща акторка	Настасія Кінські	Номінація
		Приз Рене Клера	Вім Вендерс	Нагорода
	Синдикат французьких кінокритиків	Найкращий іноземний фільм	Париж, Техас	Нагорода
	Німецька кінопремія	Срібна нагорода за найкращий художній фільм	Париж, Техас	Нагорода
	Німецька кінопремія	Золота нагорода найкращій акторці в головній ролі	Настасія Кінські	Номінація
	Лондонське коло кінокритиків	Фільм року	Париж, Техас	Нагорода
	Премія «Сан Жорді»	Найкращий іноземний фільм	Париж, Техас	Нагорода

Примітки

Paris Texas (1984) на сайті JPBox-Office. Процитовано 01.04.2017
Festival de Cannes: Paris, Texas. Festival de Cannes. Процитовано 1 квітня 2017.
Wenders, Wim (1984-05). Like Flying Blind Without Instruments: On the Turning Point in Paris, Texas. Criterion Collection. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
Kelly, Nick (25 квітня 2009). From the Lone Star State to outer space. Irish Independent. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
Ebert, Roger (1 січня 1984). Paris, Texas Movie Review. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
Biography for Kurt Cobain. IMDb. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
Плахов, Андрей. Всего 33: звёзды мировой кинорежиссуры. — Винница : Аквилон, 1999. — 463 с. — ISBN 9669552095.
Roddick, Nick (27 січня 2010). Paris, Texas: On the Road Again. Criterion Collection. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
Kehr, Dave (24 січня 2010). In Rossellini’s War Movies, the Naturalism Survives. The New York Times. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
Нагороди та номінації фільму Париж, Техас на сайті IMDb (англ.)

Посилання

Париж, Техас на сайті IMDb (англ.) (станом на 05.09.2021)
Париж, Техас на сайті AllMovie (англ.)
Париж, Техас на сайті Box Office Mojo (англ.)
Париж, Техас на сайті Rotten Tomatoes (англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Paris Texas (1984) на сайті JPBox-Office. Процитовано 01.04.2017

[Cannes-1984-2] Festival de Cannes: Paris, Texas. Festival de Cannes. Процитовано 1 квітня 2017.

[wim-3] Wenders, Wim (1984-05). Like Flying Blind Without Instruments: On the Turning Point in Paris, Texas. Criterion Collection. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.

[4] Kelly, Nick (25 квітня 2009). From the Lone Star State to outer space. Irish Independent. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.

[ebert-5] Ebert, Roger (1 січня 1984). Paris, Texas Movie Review. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.

[6] Biography for Kurt Cobain. IMDb. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.

[plakhov-7] Плахов, Андрей. Всего 33: звёзды мировой кинорежиссуры. — Винница : Аквилон, 1999. — 463 с. — ISBN 9669552095.

[8] Roddick, Nick (27 січня 2010). Paris, Texas: On the Road Again. Criterion Collection. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.

[9] Kehr, Dave (24 січня 2010). In Rossellini’s War Movies, the Naturalism Survives. The New York Times. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.

[10] Нагороди та номінації фільму Париж, Техас на сайті IMDb (англ.)