Паризит

Паризит (рос. паризит; англ. parisite; нім. Parisit m) — мінерал, фторкарбонат кальцію і рідкісних земель острівної будови.

Паризит
Загальні відомості
Статус IMA затверджений, перейменований (Rn)[1][2]
IMA-номер IMA1987 s.p.
Хімічна формула CaCe₂(CO₃)₃F₂
Nickel-Strunz 10 5.BD.20b[3]
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь людина
 Паризит у Вікісховищі

Загальний опис

Хімічна формула:

  • 1. За Є. Лазаренком: CaCe2F2[CO3]3.
  • 2. За «Fleischer's Glossary» (2004):
    • для паризиту-Се: Ca(Ce, La)2[CO3]3F2;
    • паризиту-Nd: Ca(Nd, Ce, La)2[CO3]3F2.

Містить 60,89 % Tr2О3. З домішок зустрічаються Th, Fe, Na, K.

Кристалізується в тригональній сингонії, кристалічна структура субшарувата. Утворює щільні дрібнозернисті агрегати. Спайність досконала по базопінакоїду. Густина 4,36. Твердість 4,5-5. Колір коричнюватий або сірувато-жовтий. Блиск скляний з перламутровим відливом на площинах спайності. Прозорий або просвічує. Злам часто раковистий. Крихкий. Розчиняється в HCl. Типовий гідротермальний мінерал родовищ, пов'язаних з лужними інтрузіями, де зустрічається разом з кальцитом і флюоритом.

Знайдений також у карбонатитах, фенітах, найбільші скупчення в карбонатитових родов. рідкісноземельних руд спільно з баритом, кальцитом,флюоритом, бастнезитом, стронціанітом (Маунтін-Пасс, Каліфорнія, США). Інші знахідки: Лангесунд-фіорд (Норвегія), Куінсі (штат Массачусетс, США), копальні Мусо (Колумбія), Сх. Саяни (Респ. Саха, РФ).

Збагачується аналогічно бастнезиту.

Названий за прізвищем Дж. Дж. Паріза (J.J.Paris) — власника рудника Мусо, де вперше знайдено мінерал (Medici-Spada, 1845).

Синоніми: бунзит, мусит.

Різновиди

Розрізняють:

  • паризит баріїстий (різновид паризиту з родов. Нарссарссуак, Ґренландія, який містить 24,17 % BaO;
  • паризит ітріїстий (різновид паризиту, який містить до 8 % Y2O3).

Див. також

Примітки
  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. Nickel E. H., Mandarino J. A. Procedures involving the IMA Commission on New Minerals and Mineral Names and guidelines on mineral nomenclature // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1987. — Vol. 72. — P. 1031–1042. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Паризит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Паризит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.