Пацифіда

Острів Пасхи — один з островів, що часто згадується як загадковий і таємничий. Його усамотненість, моаї (кам'яні статуї), зв'язок як з Полінезією, так і з Південною Америкою досі народжують міфи щодо його походження. Легенди свідчать, що на острові раніше жило набагато більше людей, а сам острів був більшим, але опускався поступово під воду. Хоча доведено, що виготовлення статуй цілком можливе[2][3], згідно з деякими теоріями для цього необхідна більша кількість людей, ніж острів в його сучасних межах може прогодувати. Геологічно ж доведено, що берегова лінія з моменту заселення людьми залишилася незмінною.[4] Це свідчить про те, що протягом останніх тисячоліть людської історії на острові природних катастроф не відбувалося.

Крім того, на деяких старих картах біля острова Пасхи зображено й інші території. Наприклад, Земля Девіса, що знаходиться згідно з легендами біля острова Пасхи, у зазначеному місці відсутня. За описом цей острів схожий на острів Пасхи, але за розмірами він більший. Хоча це може бути пов'язано і з помилками у вимірах.

Вважається, що Полінезія заселилися із Заходу, хоча в місцевих легендах згадується про предків, що прийшли зі Сходу. Це відзначав ще Тур Хейєрдал. З індіанцями у полінезійців мало спільного, тому можливо припустити існування «проміжної» землі.[5]

Якщо поглянути на карту Океанії, то видно велику кількість вулканічних островів. Вулкани дуже активні і в наш час, тому цілком можливо припустити, що невеликі острівці — залишки великого континента.

Тихоокеанське вогняне кільце дуже активне, великі виверження відбуваються як у надземних (Кракатау[6], Майон, Семеру, Пінатубо[7]), так і у підводних вулканів (Тонга[8]). Виверження Кракатау найсильнішим чином змінило острів[9], також відомо і зникнення острова Туанакі[10] (острови Кука, не плутати з атолом Туанаке).

Введено абатом Брассером де Бурбуром через помилкову інтерпретацію рукописів майя. У його розумінні це позначення землі на Заході (в Атлантичному океані). Запозичений окультними письменниками Огюстом Ле-Плонжоном та Джеймсом Черчвардом, у працях яких Му стало позначенням гігантського тихоокеанського материка — праматері всіх світових культур. Термін «Му» часто зустрічається у містиків і прихильників паранаукових теорій.

Му — вигаданий континент у міфах Ктулху.

Всупереч поширеній думці, ніби до Колумба більшість вчених вважало, що Земля — плоска, картографія того часу доводить зворотне. Христофор Колумб ризикнув відправитися до Індії, тому що він вважав Землю набагато меншою її справжніх розмірів (за його розрахунками, відстань між Португалією і Східним берегом Азії дорівнювало ширині Тихого Океану, тоді як його опоненти були близькі до дійсних розмірів планети).

Оскільки Америка ще не була відкрита, весь простір між відомими материками було показано як океан. Але на багатьох картах зображений острів Антилія, то на місці Мексики, то ще західніше від неї — на місці сучасного Тихого океану. У південній частині Тихого океану зображувалася Невідома Південна земля.

Пошуки Пацифіди на морському дні практично не проводилися. Проводені ж дослідження не виявили доказів існування континента чи великого острова.

Під назвою Пацифіда відомий і інший, доісторичний, материк, який першим відколовся від Гондвани, причому, набагато раніше, ніж інші. На його місці виникли Австралія, Нова Зеландія і деякі острови Океанії. Це доводить незвичність їх тваринного і рослинного світу.[11][12]

• Атлантида
• Загублені землі
• Острови-примари
• Острів Пасхи
• Лемурія
• Невідома Південна земля
• Тетіс
• Гіперборея