Пейко Микола Іванович

В 1933—1937 роках навчався в музичному училищі при Московській консерваторії у І. В. Способіна (теоретичні дисципліни).

В 1940 закінчив Московську консерваторію, де навчався у Н. Я. Мясковського (композиція), М. П. Ракова (оркестровка), В. А. Цуккермана (аналіз музичних форм).

У 1943 Пейко почав викладати в консерваторії, спочатку як асистент Д. Д. Шостаковича та Миколи Мясковського, а незабаром очолив власний композиторський клас. Пейко також був керівником композиторської кафедри в Інституту імені Гнесіних (з 1958 — професор). Належить до числа найбільших композиторів-симфоністів Росії ХХ століття. Н. Пейко — один з найавторитетніших після Мясковського композиторів-педагогів московської композиторської школи. Здобув репутацію видатного енциклопедиста свого часу. Виховав понад 50 композиторів, серед яких Юрій Абдоков, Софія Губайдуліна, Олексій Ларін та інші.

Н. І. Пейко помер 1 липня 1995 в Москві. Похований на Домодєдовському кладовищі поруч із дружиною, Іриною Михайлівною Пейко-Оболенською.

Стиль пов'язаний з традиціями російської та західної симфонічної музики, в тому числі — творами М. Я. Мясковського. У пізній період творчості експериментував з дванадцятитоновою технікою, залишаючись прихильником традиційного ладо-тонального мислення. Твори композитора відрізняються яскравою та вишуканою оркестровкою та поетичною глибиною. Цикл симфоній Пейко належить до числа найбільш значущих в європейській симфонічної культурі ХХ століття. Композитор володів рідкісним аналітичним даром, що сприяло написанню ряду блискучих критичних статей і есе, в тому числі про 27-му симфонію Мясковського, інструментальні мініатюри О. Мессіана, В. Лютославського та ін. Великий вплив на творче мислення композитора мало його серйозне (впродовж усього життя) захоплення шахами.

Балети

• «Жанна д'Арк» (1953—1955)
• «Абакаяда» (1983)

Ораторії

• «Ніч царя Івана» (1967, перероблена в оперу)
• «Днів давніх бій» (1981)

Оркестрові твори

• Дев'ять симфоній (1945, 1946, 1957, 1965, 1968, 1972, 1980, 1986, 1992)
• Концерт для фортепіано з оркестром (1943—1947)
• Симфонічна сюїта «З російської старовини» (1948)
• «Молдавська сюїта» (1949—1950)
• Сім п'єс на теми народів СРСР (1950)
• Дві концертні сюїти для скрипки та оркестру (1953, 1968)
• Симфонічна балада (1956)
• «З якутських легенд» (1940—1957)
• Концерт-симфонія (1974)
• Еонцерт для гобоя та камерного оркестру (1983)
• «12 афоризмів та постлюдія» (1993)
• Концерт для малої домри та оркестру (1967)

Камерні твори

• Фортепіанний квінтет (1961)
• Чотири струнних квартети (1962, 1965,…)
• «Легенда» для кларнета і арфи та ін.
• Пісні, романси, музика до театральних постановок та кінофільмів

Опера

• «Айхилу»

Музика до фільмів і мультфільмів

• «Швидка допомога» (1949, мультфільм)
• «У лісовій гущавині» (1954, мультфільм)
• «Казка про попа і наймита його Балду» (1956, мультфільм)
• «На початку століття» (1961)

• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1964)
• Державна премія — за 1 симфонію
• Державна премія — за «Молдавську сюїту» для симфонічного оркестру
• орден Трудового Червоного Прапора (28.12.1946)
• медалі

• Рыбакина Е. Николай Пейко: очерк жизни и творчества. — М.: Музыка, 1980

• Стаття про Пейко на сайті Миколи Мясковського
• Фільмографія на animator.ru (рос.)