Раков Микола Петрович

у семирічному віці почав брати уроки гри на фортепіано. Згодом настільки захопився скрипкою і так її освоїв, що до своїх дванадцяти років став професіоналом, граючи в калузькому міському оркестрі та виконуючи на скрипці складну музику І. С. Баха.

В 1926 поступив до Московської консерваторії, де навчався композиції у Р. М. Глієра та С. Н. Василенка, закінчив у 1931.

З 1932 — викладав у Московській консерваторії, з 1943 — професор по класу інструментування.

З 1949 виступав як диригент, виконуючи свої твори та твори класичного репертуару. Працюючи в Консерваторії протягом 58 років, виховав ряд відомих композиторів, серед яких Е. В. Денисов, А. Я. Ешпай, В. І. Мураделі, А. Г. Шнітке, а також написав два великих посібники з оркестровки.

Помер 3 листопада 1990 року. Похований у Москві на Донському кладовищі.

Творча спадщина Ракова містить велику кількість творів у різних жанрах для різних інструментів. Він прославився як автор творів для дітей та юнацтва, але також і великих концертних творів, серед виконавців яких були Д. Ф. Ойстрах, О. М. Каган та ін. Раков виступав як диригент та піаніст, часто виконуючи власні твори.

Основне місце в творчості Ракова займає інструментальна музика (симфонічна та камерна), в якій композитор широко використовує російський народно-пісенний мелос, а також фольклор народів Радянського Союзу (Марійська сюїта, Перша симфонія — на матеріалі наспівів киргизького акина Токтогула Сатилганова, Російська увертюра, 10 фортепіанних п'єс на народні теми та ін.). Для симфонічних творів Ракова характерні барвистість, вишуканість оркестрового письма; серед творів великої форми виділяється Перший концерт для скрипки з оркестром (1944). Композитор багато працював у галузі інструментальної мініатюри. У його музиці переважають ліричні, світлі, замріяні настрою; в ряді творів втілені образи юності (Друга та Третя симфонії, Симфонієта). Раков є творцем обширного педагогічного репертуару для музичних шкіл та училищ, що включає твори для фортепіано, струнних, духових та народних інструментів, для різних за складом ансамблів, учнівських концертів.

Твори для оркестру

• Чотири симфонії (1940—1973)
• Симфонієта (1958)
• Марійська сюїта (1931)
• Російська увертюра (1947)
• Концертна сюїта (1949)
• Чотири концерти для фортепіано з оркестром (1969—1977)
• Два концерти для скрипки з оркестром (1944, 1963)
• Концертіно для скрипки та струнних (1960)
• Концертна фантазія для кларнета з оркестром (1968)

Камерні твори

• Дві сонати для скрипки та фортепіано (1951, 1974)
• Сонатіна для скрипки та фортепіано (1959)
• Дев'ять п'єс для віолончелі та фортепіано (1959)
• Два квартету для чотирьох віолончелей (1984, 1986)
• Соната для флейти та фортепіано (1970)
• Дві сонати для гобоя та фортепіано (1951, 1978)
• Дві сонати для кларнета та фортепіано (1956, 1975)
• Сонатина для кларнета та фортепіано (1963)
• Три сонатини для арфи та фортепіано (1965, 1970, 1971)
• Пісні та романси

Твори для фортепіано

• Чотири сонати
• 14 сонатин
• Варіації
• П'ять прелюдій
• Двадцять концертних етюдів
• «Акварелі» та ін.

• Сталінська премія другого ступеня (1946) — за концерт для скрипки з оркестром
• заслужений діяч мистецтв РРФСР (1966)[4]
• Народний артист СРСР (1989)
• Народний артист РРФСР (1975)

• Московская консерватория от истоков до наших дней. 1866—2006. Биографический энциклопедический словарь. — М., 2007. — С. 445.
• Холопов Ю. В. Из рода Раковых. — Калуга: Золотая аллея, 2004.
• Цукер А. Николай Раков. — М., 1979.

• Перелік творів Ракова (англ.)