Губайдуліна Софія Асгатівна

Народилась 24 жовтня 1931 року в місті Чистополь, Татарська АРСР. Батько — Губайдуллін Асгат Масгудович, інженер-геодезист. Мати Губайдулліна Федосія Федорівна, уроджена Єлхова, педагогиня. Дід, Масгуд Губайдуллін, був муллою. В 1932 році родина переїхала в Казань.[4]

В 1935 році Софія почала відвідувати музичну школу. З 1946 по 1949 рік навчалася в казанській Музичній гімназії по класу фортепіано (клас М. А. Пятницької) і композиції, а з 1949 по 1954 рік у Казанській консерваторії по класу композиції в Альберта Лемана, а також по класу фортепіано в Григорія Когана.[4] В 1954 році вступила до Московської консерваторії, клас композиції Ю. Шапоріна, а потім М. Пейко, клас фортепіано Я. Зака. У 1963 році закінчила аспірантуру Московської консерваторії по композиції в професора В. Шебаліна. Важливим було для неї в ці роки слово-напуття, сказане їй Дмитром Шостаковичем: «Я вам бажаю йти вашим „неправильним“ шляхом».[5]

В 1969—1970 Губайдуліна працювала в Московській експериментальній студії електронної музики в музеї імені О. М. Скрябіна й написала там електронну п'єсу «Vivente — non vivente» («Живе — неживе», 1970). Губайдуліна також писала музику для кіно. Усього вона створила музику до 25 фільмів, включаючи «Мауглі» (мультфільм, 1971) і «Опудало» (реж. Р. Биков, 1983). З 1975 року виступала з імпровізаціями в складі ансамблю «Астрея» разом з композиторами Віктором Сусліним і В'ячеславом Артемовим. В 1979 році на VI з'їзді композиторів у доповіді Тихона Хреннікова її музика зазнала гострої критики, і Губайдуліна потрапила в так звану «хренниківську сімку» — «чорний список» 7 композиторів.[5]

У 1991 році Губайдуліна одержала німецьку стипендію й півтора року перебувала у Ворпсведе.[5] Тоді ж, в 1991 році, вона одружилась з Петром Мєщаніновим, піаністом і теоретиком музики, що справив значний вплив на інтерес композитора до використання математичних моделей у композиції. В 1992 році вони оселилися в Німеччині, в Аппені під Гамбургом, зберігши російське громадянство.[5]

У 2014 році висловилася в підтримку Російської агресії проти України, вбачивши у діях української влади доктрину «знищення усіх росіян, комуністів та євреїв»[6] На думку В. Сильвестрова, її вислови мали місце «не тому що вона підлість хоче зробити, вона просто не має інформації цієї»[7].

Губайдуліна — одна із найбільш видатних і глибоких композиторів другої половини XX століття. У її творчості відчувається прагнення до органічного поєднання рис мистецтва Заходу й Сходу, вплив уявлень духовно-релігійного порядку. Через віру вона приходить і до сенсу творчості. Поряд з Альфредом Шнітке й Едісоном Денисовим Губайдуліна входить у так звану «трійку» московських композиторів авангардного напрямку.[5]

«Я релігійна православна людина й релігію розумію буквально, як re-ligio — відновлення зв'язку між життям і висотою ідеальних установок й абсолютних цінностей, постійне відтворення legato життя. Життя розриває людину на частини. Вона повинна відновлювати свою цілісність — це і є релігія. Крім духовного відновлення немає ніякої серйознішої причини для створення музики» («переклад з рос. за кн.: В. Холопова. София Губайдуліна. Путеводитель по произведениям. М., 2001. С. 3-4»).

27—28 жовтня 2012 року на фестивалі «Контрасти» у Львові звучала музика Софії Губайдуліної. Композиторка приїхала на фестиваль особисто з Німеччини. Камерний оркестр «Віртуози Львова» під керівництвом поляка Станіслава Веляника виконав два її твори – «Ліра Орфея» та «Фахверк».[8]

• «Фацелія » — вокальний цикл на слова М. Пришвіна (1957)[9]
• «П'ять етюдів » — для арфи, контрабаса й ударних інструментів (1965)
• «Vivente  — non vivente» (1967)
• «Ніч у Мемфісі » — кантата для сопрано, чоловічого хору й оркестру на давньоєгипетські тексти (1968)
• «Рубайят » — кантата на вірші Хакани, Хафіза та Хаяма (1969)
• «Сім слів Христа » — для віолончелі, баяна й струнних (1982)
• «Offertorium » (Жертвопринесення ), концерт для скрипки з оркестром (1980/1982/1986)
• «Чую… Замовкло… » — симфонія в 12 частинах за назвою (1986)
• «Аллілуйя » для хору, оркестру, органа, соліста-дисканта й кольорових проекторів, 1990
• «Із Часослова » — кантата на вірші Р. М. Рільке (1991)
• «Тепер завжди сніги » — кантата на вірші Геннадія Айги (1993)
• Музика для флейти, струнних й ударних (1994)
• «Висельные песни » — (15 пісень) на вірші К. Моргенштерна для голосу й ансамблю інструментів (контрабас, ударні й ін., 1996).
• «Нічна пісня риби » — концерт для альта з оркестром (1996), на замовленням Чиказького симфонічного оркестру, присвячений Ю. Башмету
• «Кватерніон » — для чотирьох віолончелей (1996)
• «Страсті по Іоанну » — для солістів, хору й оркестру, написана за замовленням міста Штутгарт з нагоди відзначення 250-річчя від дня смерті Й. С. Баха (2000).
• «Великдень по Іоанну » — для солістів, хору й оркестру (2001).

• Премія князя Монако (1987),
• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1989),
• Премія імені Кусевицьких, США (1990, 1994),
• Премія Франко Аббіато, Італія (1991),
• Премія на 7-м Міжнародному фестивалі композиторів-жінок у Гейдельберзі (1992),
• Державна премія Росії (1992),
• Премія імені Людвіга Шпора, Німеччина (1995),
• Премія Імперіалі, Японія (1998),
• Премія фонду «Біблія й культура», Німеччина (1999),
• Музична премія Леони Зоннінг, Данія (1999),
• Орден «Pour le Mérite» («За заслуги» у науці й мистецтві"), Німеччина (2000),
• Медаль Ґете, Німеччина (2001),
• «Полярна музична премія», Стокгольм (2002),
• «Федеральний хрест за заслуги», Німеччина (2002),
• «Living Composer — 2003», Франція.

• В. Холопова, Э. Рестаньо. Софія Губайдуліна. М., 1996 (італійською — Турин, 1991);
• В. Ценова. Числові таємниці музики Софії Губайдулиной. М., 2000 (німецькою. — Берлін, 2001);
• В. Холопова. Софія Губайдуліна. Путівник. М., 2001;
• M. Kurtz. Sofia Gubaidulina. Stuttgart, 2001.
• Музыкальная энциклопедия. — Т. 2. — М., 1974. — С. 95;
• Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 215;
• Музыка: Большой энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 154.

• Софія Губайдуліна на сайті Біограф(рос.)
• Софія Губайдуліна на сайті Кругосвет(рос.)
• Софія Губайдуліна на сайті Освітній портал(рос.)
• Софія Губайдуліна, інтерв'ю на сайті Aposition(рос.)
• Софія Губайдуліна на сайті Дмитра Смирнова(рос.)
• Інтерв'ю 2014 року.
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)
• Фільмографія на animator.ru (рос.)