Перемога (Середино-Будський район)
Перемо́га — село в Україні, у Шосткинському районі Сумської області. Населення становить 16 осіб. Орган місцевого самоврядування — Великоберізківська сільська рада.
село Перемога | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район/міськрада | Шосткинський район |
Рада | Великоберізківська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA59100130160059368 |
Основні дані | |
Населення | 16 |
Поштовий індекс | 41032 |
Телефонний код | +380 5451 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 52°11′43″ пн. ш. 33°52′45″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
164 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 41033, Сумська обл., Середино-Будський р-н, с. Велика Берізка |
Карта | |
Перемога | |
Перемога | |
Мапа | |
Після ліквідації Середино-Будського району 19 липня 2020 року село увійшло до Шосткинського району[1].
Географія
Село Перемога знаходиться на лівому березі річки Знобівка, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Чернацьке, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Велика Берізка.
Назва
За час свого існування населений пункт кілька разів змінював свою назву і в різний час називався по-різному: хутір Ішутін - 1779-1781 рр., хутір Ішуткін (Кравченко) - 1859 р., хутір Ішуткін - 1892, 1897, 1901, 1913, 1917 рр., хутір Ішуткін (Сибілів) - 1923 р., а після Німецько-радянської війни, 1 вересня 1946 року, був перейменований в село Перемогу, на честь перемоги над нацистською Німеччиною.
Історія
Вперше населений пункт згадується в описі Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр. під назвою Ішутін хутір. На той момент він перебував у володінні Борисоглібського кафедрального монастиря Чернігівської архієпископії, який володів у ньому одним млином при 2 колах на річці Знобівка, який був побудований до 1765 року, і однією хатою для мірошника.
У 1786 році Катерина ІІ відібрала у монастирів Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської єпархій всі хутора, села і зарахувала їх до казенного відомства. Однак Ішутін хутір якимось чином опинився у володінні приватних осіб. Напередодні скасування кріпосного права, в 1859 році, у ньому значилося 7 дворів, у яких проживали 17 чоловіків і 21 жінка. Хутір значився власницьким і належав комусь з місцевих поміщиків.
За переказами, незадовго до перевороту 1917 року в Ішуткінах оселився поміщик Сибіль. Він побудував в хуторі власний будинок з господарськими будівлями і зайнявся сільським господарством, вирощуванням конопель та інших сільськогосподарських культур. Однак після приходу до влади більшовиків Сибіль покинув свій хутір, а його будинок перейшов у власність держави і ще довгий час використовувався під школу .
Посилання
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»