Переходичі

Перехо́дичі село в Україні, у Старосільській сільській громаді Сарненського району Рівненської області. Населення становить 510 осіб.

село Переходичі
Країна  Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Сарненський район
Рада Старосільська сільська громада
Основні дані
Засноване 1850
Населення 510
Площа 0,72 км²
Густота населення 637,5 осіб/км²
Поштовий індекс 34210
Телефонний код +380 3635
Географічні дані
Географічні координати 51°37′10″ пн. ш. 27°00′16″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
142 м
Місцева влада
Адреса ради 34213, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, с. Вежиця, вул. Центральна, 29
Карта
Переходичі
Переходичі
Мапа

Історія

Переходичі — гов. переход (перехода) «людина, яка часто переселяється з одного місця в інше», «чоловік, який здійснює переправу через трудно доступні місця». «Село спочатку називали Переходи за іменем урочища, до якого треба було „переходити“ через болото й численні заливні під час поводі простори. Людей, які жили в Переходах, прозвали сусіди переходичами, а село — Переходичі».[1].

До Переходич прийшла цивілізація: з усіма її атрибутами, позитивами, зручністю, та село продовжує розвиватися і надалі.

17 травня 2018 року увійшло до складу Старосільської сільської громади

Населення

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 457 осіб[2]. 100 % населення вказали своєї рідною мовою українську мову[3].

Освіта та культура

В 1959 році була відкрита Переходицька сільська бібліотека. Це була хата — читальня. Першим бібліотекарем працював житель села Домантович Павло Романович.

Фонд бібліотеки в 1964 році становив 1153 примірника книг. З часом фонд поповнювався. Бібліотека переноситься з приміщення в приміщення. Пізніше для бібліотеки було виділено окрему кімнату в приміщенні сільського клубу, а вже потім під бібліотеку було виділено окреме приміщення. Постійно міняються і працівники бібліотеки: Домантович Микола Дем'янович, Василевич Євдокія Іванівна, Лісовець Раїса Іванівна.

Бібліотечний фонд постійно поповнюється як книгами, так і періодичними виданнями. В бібліотеці започатковано проведення Тижня дитячого читання. Проводилось дуже багато цікавих заходів — це і дитячі ранки, конкурси, вікторини, тематичні вечори та інше.

В 1997 році сільська бібліотека була закрита, фонд бібліотеки був переданий в шкільну бібліотеку. Шкільна бібліотека знаходилась в приміщенні восьмирічної школи, яка відкрилась в 1969 році. Початковий фонд нараховував 200 примірників книг. Тривалий час в бібліотеці працювала Василевич Євдокія Іванівна. Пізніше Домантович Сергій Михайлович, Василевич Іван Іванович. В 1997 році після закриття сільської бібліотеки Лісовець Раїса Іванівна очолює шкільну бібліотеку.

З роками фонд поповнюється за рахунок бюджетних коштів, але в основному підручниками. Бібліотека одержує понад 20 назв періодичних видань. З 2002 року шкільна бібліотека підпорядковується районному відділу культури і перейменована в публічно — шкільну бібліотеку. З 2001 по 2007 рік бібліотекарем працює — Лісовець Оксана Миколаївна. З 2007 року бібліотекар публічно-шкільної бібліотеки Лісовець Раїса Іванівна.

Сільський клуб був збудований у 1961 році. Першим зав. клубом був Гребіневич Степан Пилипович. З 1982 по 1984 рік Полюхович Зіна Павлівна. З 1984 по 1987 рік у клубі працює Гребіневич Олександр Ісакович, з 1987 по 2005 рік Гребіневич Степан Володимирович. З 2005 і поданий час зав. клубом працює Коляди Микола Володимирович. 2001 року у клубі було зроблено капітальний ремонт. Діють гуртки «Вокальний» та «Художнє читання».

Медицина

У 1974 році було збудоване приміщення в якому перебуває фельдшерсько-акушерський пункт. До цього часу окремого приміщення не було тому фельдшерсько-акушерський пункт знаходився в різних пристосованих приміщеннях.

В медпункті працює 1,5 штатні одиниці фельдшер та санітарка. Першою санітаркою була Василевич Марія Гордіївна, певний період працювала Крижик Любов Іванівна, на даний час санітаркою працює Домантович Людмила Андріївна.

З 1971 року фельдшером працює Домантович Євгенія Миколаївна, у 2000-х роках введено додаткову одиниці на посаді працює Гребіневич Ніна Євгенівна.

Релігія

Сфера послуг

На території села діє 2 торговельні точки.

Перший магазин в селі було відкрито в 50-х роках спеціально збудованого приміщення не було торгівля проводилась у хаті. У 1983 році збудоване приміщення магазину, зав. магазином Домантович Степан Іванович, Гребіневич Денис Остапович. З 1986 року працює продавцем Петровець Любов Карпівна та Петровець Петро Федорович. У 2014 році збудоване нове приміщення магазину «Рибалки», продавець Петровець Любов Карпівна.

У 2000-х роках в селі відкрито приватний магазин «Мрія».

Відомі люди

Василевич Архип Титович (1903 — 11.07.1984).

Народився 1903 року в селі Переходичі.

Воював в Смоленському запасному полку 313. Дійшов до Східної Пруссії. Там 17 вересня 1944 року його було поранено. Лікувався у військових госпіталях Литви, Смоленську. Потім в Рівному, Львові, Рокитному.

Демобілізувався в березні 1945 року.

Нагороджений медалями: «60 років Збройних Сил СРСР», «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» та іншими військовими медалями.

Помер 11.07.1984 року.[4]

Василевич Федір Степанович (1913 — 27.09.1986).

Народився 1913 року в селі Переходичі.

В 1943 році добровільно пішов у партизанський загін ім. Давидова з'єднання Боженка. Загін базувався на Ковальських хуторах, між селами Грабунь і Березово.

Коли Радянська Армія підійшла до місця базування загону, Федір Степанович призвався в армію і потрапив в запасний полк в місто Бориспіль. Далі відбував службу в місті Біла Церква після чого потрапив на фронт. В Австрії в горах Альпи був поранений 1 травня 1945 року. Потрапив у госпіталь в Будапешті, до кінця війни лікувався в Бухаресті (Румунія).

Демобілізувався зимою 1946 року.

Нагороджений медалями: «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «60 років Збройних Сил СРСР», ювілейною медаллю «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Помер 27.09.1986 року.[4]


Гребіневич Мартин Архипович (1923 — 24.01.2003.).

Народився в 1923 році в селі Переходичі.

В квітні 1944 року їх загін з'єднався з військовими частинами радянської армії на території Волинської області в місті Рожище. Там польовим військоматом Мартина Архиповича направили на 1 Білоруський фронт.

Форсував річку Віслу.

Мартин Архипович був у почесному параді при переговорах Великої Трійки в Постдамі. В 1946 році був при параді наших військ у Берліні.

Демобілізувався в квітні 1947 року.

Нагороджений: орденом Слави III ступеня, медалями: «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років», «За бойові заслуги», ювілейною медаллю «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Помер 24 січня 2003 року.[4]

Гребіневич Пилип Степанович (28.11.1902 — 16.05.1985).

Народився 28.11.1902 року в селі Переходичі.

З 15 червня 1944 року відбував службу у 23-у запасному стрілецькому полку. Бойовий шлях в діючій Радянській Армії почався в місті Каунасі Литовської PCP воював у 3-му білоруському фронті, з боями дійшов до міста Кенігсберга, де його тяжко поранили. З листопада 1944 по серпень 1945 року був на лікуванні у госпіталі.

Демобілізований на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР.

Нагороджений медалями: «За перемогу над Німеччиною», «За бойові заслуги», «За визволення Варшави».

Помер 16.05.1985 року.[4]

Петровець Ілля Якович (1916—1994).

Народився 1916 року в селі Переброди Дубровицького району, проживав в селі Переходичі.

Зимою 1943 року добровільно пішов в партизанський загін з'єднання ім. Боженка.

Далі відбував службу в частинах радянської Армії, після чого потрапив на фронт. Був поранений. Після лікування Ілля Якович був демобілізований з Австрії весною 1945 року.

Нагороджений: орденом «Червоної Зірки» та медалями: «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», ювілейною медаллю «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Помер 1994 року.[4]

Примітки

  1. Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Ровенщини / О. Я. Пура. — Львів: Світ, 1990. — С. 34.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - 056 РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОН , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 2 лютого 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 2 лютого 2019.
  4. Записано зі слів ветерана 1976 р. Домантович Сергієм Михайловичем.

Джерела

  • Домантович М. Моє село / М. Домантович // Рокитнівщина. — 2002. — 16 жовт. — С.
  • Домантович М. Переходичі — відлуння років / М. Домантович // Новини Рокитнівщини. — 2010. — 3 груд. — С. 6.
  • Домантович М. Переходичі — відлуння років / М. Домантович // Новини Рокитнівщини. — 2010. — 7 груд. — С. 3.
  • Домантович М. Переходичі: відлуння віків / М. Домантович. — Переходичі-Рівне, 2008. — 33 с. : іл.
  • Завада В. Т. Дерев'яні храми Полісся / В. Т. Завада. — К. : Техніка, 2004. — С. 35-38.
  • Коханевич В. Н. Топоніміка і легенди Рокитнівщини: наук.-пізнавальний посіб. / В. Н. Коханевич. — Рокитне, 2007. — С. 56.
  • Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Ровенщини / О. Я. Пура. — Львів: Світ, 1990. — С. 34.
  • Переходичі, Рокитнівський район, Рівненська область [Електронний ресурс] / Історична Волинь. Електрон. дані. . — 2014. — Режим доступу: http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&view=article&id=4710:2014-06-09-11-33-11&catid=58:2013-12-24-09-57-13&Itemid=17 ). — Назва з екрана.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.