Періодизація української літератури

Періодизація української літератури — це поділ на періоди історії української літератури. За різними авторами (Д. Чижевський, І. Франко) періодизація подається по-різному. Загальноприйнятим є поділ історії української літератури на три періоди: давня (до кінця XVIII ст.), нова (XIX—початок XX ст.) та новітня (1917—дотепер)[1].


Історія української літератури
Періодизація української літератури
Давньоукраїнська література (ХІ-XVIII ст.)
Нова українська література (XIX ст.)
Модернізм в українській літературі (кінець XIX—2-га пол. XX-го ст.)
Сучасна українська література (від кінця XX-го ст. до сьогодні)

Періодизація за різними авторами

Різні українські автори та дослідники подавали періодизацію української літератури по-різному. Спосіб подання періодизації залежав від їхніх підходів та методології до вивчення історії української літератури.

Періодизація за С. Єфремовим

Поділ на періоди історії розвитку української літератури за Сергієм Єфремовим подано у його праці «Історія українського письменства»[2], опублікованій уперше в 1911 році. Сергій Єфремов наводить соціологічну періодизацію, яка ґрунтується на періодах історії України:

  • І. Доба національно-державної самостійності до з'єднання з Литвою й Польщею (кін. XIV ст.);
  • ІІ. Доба національно-державної залежності, але з повсякчасними спробами вернути втрачену волю (кін. XIV — кін. XVIII ст.);
  • ІІІ. Доба національного відродження (кін. XVIII XX ст.).

Подібна концепція згодом використовувалася у радянському літературознавстві[3].

Періодизація за Д. Чижевським

Підхід до поділу історії української літератури на періоди авторства Дмитра Чижевського є естетичним. Цю концепцію описано у праці «Історія української літератури»[4]; згідно з нею, історія української літератури поділяється на дев'ять періодів:

Періодизація за І. Франком

Іван Франко вивів свою концепцію періодизації історії української літератури на засадах культурно-історичної школи (повнота та різносторонність, твори як документи духовного життя певної епохи). Ним було введено узагальнену концепцію періодизації української літератури. Іван Франко виділив три епохи:[5][6]

Періодизація за М. Возняком

Періодизація історії української літератури за Михайлом Возняком схожа на підхід Івана Франка. Михайло Возняк виділив такі періоди:[7]

  • Давній;
  • Середній;
  • Новий.

Сучасна періодизація історії української літератури

Згідно з «Літературознавчою енциклопедією» (2007)[1], сучасний підхід до періодизації історії української літератури є апробований Інститутом літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Цей підхід поділяє історію української літератури на такі три періоди

До давньої української літератури належать твори, написані у період від виникнення Київської Русі до кінця XVIII століття. Це руські літописи, полемічна література, козацькі літописи та інші твори, зокрема Григорія Сковороди.

Нова українська література починається наприкінці XVIII століття з опублікуванням «Енеїди» І. Котляревського. До цього періоду належать твори всіх українських письменників та поетів до XX століття: твори Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, Панаса Мирного, Марка Вовчка та інших.

До Новітньої української літератури належать твори українських письменників XX — початку XXI століття: твори В. Сосюри, В. Стуса, М. Семенка та інших, зокрема сучасних авторів: Л. Костенко, А. Кокотюхи.

Див. також

Примітки

  1. Ковалів, Юрій (2007). Літературознавча енциклопедія: У 2-х томах. Т.2 (Українська). Київ: ВЦ "Академія". с. 624 с. ISBN 978-966-580-234-1.
  2. Єфремов С. О. Історія українського письменства (1995). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 20 лютого 2021.
  3. Сергій Єфремов як історик українського письменства. Григорій Грабович. До історії української літератури. litopys.org.ua. Процитовано 20 лютого 2021.
  4. Вступ. Дмитро Чижевський. Історія української літератури. litopys.org.ua. Процитовано 20 лютого 2021.
  5. Іван Франко - «План викладів історії літератури руської» (1895 р.). www.i-franko.name. Процитовано 20 лютого 2021.
  6. Франко І. План викладів історії літератури руської. Спеціальні курси. Мотиви / Зібр. тв. У 50-ти Т. Т.41. С. 34-48
  7. Возняк М. С. Історія української літератури. Том I. Львів, 1992. С. 56-58.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.