Петровський Олександр Володимирович

Походить із відомого грузинського роду — по батьківській лінії, та станової козацької старшини з роду Вовків із села Бодаква Сенецької сотні Лубенського полку Гетьманщини — по материнській лінії. Виріс у бідній сім'ї. За кілька років після народження сина, мати Оксана Іванівна Вовк розлучилась і переїхала з Грузії до Дніпропетровська (нині Дніпра), де він закінчив 8 класів середньої школи. У 1980-х змінив прізвище на Петровський, взявши прізвище вітчима.

2011 року сестра Петровського балотувалась до Дніпропетровської обласної ради від піртії «Сильна Україна» Сергія Тігіпка.

2 березня 2014 року під час проросійських виступів у Дніпрі організував створення координаційного центру бізнесменів, політиків, представників охоронних структур, церков та патріотичних організацій, який визначив стратегію для захисту міста[1].

Має громадянство України, Ізраїлю та Швейцарії. Один з найбагатших людей Дніпра.

2018 — Петровський заснував інвестиційний фонд «Капілано» зі статутним капіталом у 135 млн грн.

Активний учасник дипломатичної роботи з підготовки надання Томосу з боку Вселенської патріархії для Православної Церкви України. Учасник Об'єднавчого Собору УАПЦ, УПЦ КП та РПЦвУ у Софії Київській від Дніпровської єпархії УПЦ КП.

• У жовтні 2003 року заснував благодійний фонд «Солідарність» («Міжнародний благодійний фонд Олександра Петровського „Солідарність“»). Задекларована діяльність фонду: допомога малозабезпеченим, дітям-інвалідам, сиротам, людям похилого віку[5].
• Є меценатом ПЦУ[6][7]. Зокрема, за кошти Олександра 2012 року в Дніпрі побудовано Храм Різдва пресвятої Богородиці у Покровському районі міста. Постійно бере участь у заходах ПЦУ та інших релігійних конфесій в Дніпрі[8][9]. За власні кошти відремонтував будівлю Дніпровської єпархії УПЦ.
• З початком АТО почав фінансувати закупівлю спорядження для Добровольчих Батальйонів та ЗСУ. Окрім того підтримував шпиталі та фінансував лікування поранених.
• У червні 2017 року на святкуванні свого дня народження подарував Дніпровському єврейському центру «Менора» срібну менору, найбільшу зі створених. Її виготовлено в Єрусалимі[10].
• За даними журналістів, завдяки Петровському Дніпру вдалося повернути у власність військовий шпиталь, який перебував під заставою в російського банку.
• Петровський власним коштом відновив будинок історичної синагоги Леві-Іцхака Шнеєрсона, де розташований пансіон для хлопчиків.

• Син Оксани Іванівни Петровської — української артистки драми і театрального керівника, Заслуженої артистки України, директора-художнього керівника Дніпровського академічного музично-драматичного театру ім. Шевченка, співвласниці «Клініки сімейної медицини» (Дніпро)[11].
• Донька — Богдана Олександрівна Петровська[12].
• Сват українського політика, нардепа від БПП Андрія Павелка. Кум футболіста Андрія Шевченка. Соратник нардепа від БПП Андрія Денисенка.[13]
• Аліна Петровська — сестра, співзасновниця ТОВ «Перемога плюс», співвласником компанії також є Ігор Кривченко, засновник будкомпанії «Апріорі», яка 2016 року звела на Подолі в Києві комплекс малоповерхових житлових будинків «Щасливий маєток»[14][15]. 2011 Аліна балотувалась до дніпровської облради від партії «Сильної України» Сергія Тігіпка[16].

• Хрест Івана Мазепи (24 серпня 2017) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм (як представник волонтерської організації «Серця кіборгів», відзнака Президента України)[17]
• Орден Князя Володимира І ст. (2018, нагородив особисто патріарх Філарет)[18][19]
• Відзнака «Слава Україні» на IV форумі національного та патріотичного єднання й духовності (січень 2018)[20][21].
• 3 листопада 2015 — церковний орден пророка Ілії від патріарха УПЦ КП Філарета, нагороджено Петровського як одного з головних меценатів УПЦ КП.

• Олійник Сергій Олександрович
• Лаша Джачвліані
• Ігор Коломойський

• Петровський Олександр Володимирович або інформаційні війни Україна – Росія!. Інформаційне Агентство УКРАЇНА ІНФОРМ. 19 жовтня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.