Денисенко Андрій Сергійович

1993 року брав участь у Об'єднавчому з'їзді Союзу українських студентів (СУС) та Української спілки студентів (УСС). З 1995 року співпрацював з громадськими об'єднаннями і рухами правого спрямування, зокрема, з ВО «Тризуб» ім. Бандери та бандерівським крилом ОУН.

1995 року закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету.

1996—1998 — один із учасників патріотичної молодіжної громадської організації "ЦМІ «Нова хвиля», що ставила за мету популяризацію масової української культури. Основною роботою ГО було проведення українських дискотек та запуск україномовних програм на місцевих радіостанціях.

1996—1999 — співорганізатор круглих столів, культурно-просвітницьких заходів з Науковим Товариством ім. Міхновського та журналом «Наукові проблеми».

1995—1996, 1999—2000 — учасник громадських кампаній на підтримку сил боротьби чеченського народу[2] зі збору коштів, медикаментів, допомоги в лікуванні бійців чеченського опору, займався інформаційно-аналітичною роботою.

2004 — представник ОБСЄ у Дніпропетровській області.

2004—2006 — працював у інформаційно-аналітичному часописі «PRostir.Info», який висвітлював актуальні питання суспільно-політичного розвитку України та життя регіону.

26 жовтня 2014 року на виборах до ВРУ балотувався за 26 одномандатним виборчим округом від Блоку Порошенка, посів перше місце з результатом 36,18 %.[6] Увійшов до фракції «БПП». Член Комітету ВРУ з питань правової політики та правосуддя.

Разом з іншими представниками Дніпропетровщини увійшов до міжфракційної групи «За Січеславщину»[7]. До групи увійшли більше 15 депутатів, в тому числі і «списочники» з «Самопомочі», «Радикальної партії», БПП і «Народного Фронту».

На початку лютого 2015 року разом із народним депутатом Віталієм Купрієм звернувся до генпрокуратури з вимогою відкритого розгляду справи про вбивство Гонгадзе.[8] На думку Денисенка, матеріали цієї справи були засекречені, щоб допомогти замовникам злочину уникнути відповідальності.

8 квітня 2015 року залишив фракцію Блоку Порошенка у ВРУ через незгоду з політикою Президента. Один з засновників партії «УКРОП», був членом політради партії.[9] Взимку 2016 року Денисенко сприяв знесенню пам'ятника Петровському, що знаходився навпроти залізничного вокзалу у Дніпрі.[10] Є автором законопроєкту про перейменування міста Дніпропетровська у Дніпро. За це проголосувало 247 народних депутатів України.[11]

У березні 2016 зареєстрував проєкт закону,[12] що дозволяє волонтерам, які допомагають військовим в АТО, отримати статус учасника бойових дій[13]. У волонтерському середовищі ідея спричинила багато критики[14], і 2019 року законопроєкт був відкликаний[12].

У травні 2015 року зареєстрував законопроєкт № 4688, який передбачає люстрацію для колишніх комуністів та регіоналів, які були обрані народними депутатами України від Компартії та Партії регіонів у період з 2011 по 2013 роки[15]. Метою законопроєкту є подолання латентного сепаратизму.

Восени 2016 року Денисенко закликав Генпрокурора України Луценка внести до Верховної Ради подання, щодо зняття депутатської недоторканності з екс-голови Дніпропетровської ОДА, народного депутата Олександра Вілкула.

У грудні 2016 вийшов з партії «УКРОП». Причиною виходу стало те, що жоден з депутатів-однопартійців Денисенка не підтримав зняття недоторканості з Вадима Новинського.[16]

Згідно з даними ЗМІ, є людиною Коломойського й активно відстоює його інтереси, однак цей факт підтвердження не отримав. Сам Денисенко неодноразово заперечував це.[23][24]

Українська правда повідомила зі своїх джерел про справу, яку розслідує СБУ. У ній містяться матеріали про організацію найближчим соратником олігарха Коломойського Корбаном банди, до якої входив, у тому числі, екс-комбат батальйону «Донбас» Семен Семенченко, депутат Денисенко та заступник голови Правого сектора Валентин Манько.[25] Група нібито займалась викраденням людей, рекетом на користь Коломойського, однак підтвердження цієї інформації так і не було.

26 грудня 2015 Денисенко, перебуваючи на резонансному судовому засіданні у справі Корбана, лаявся на адресу судді Миколи Чауса та кидав у нього пляшками з водою[26]. Пізніше суддя був викритий на отриманні хабаря від продавчині трамадолу, а гроші зберігав у скляній банці, а згодом втік з країни і оголошений у міжнародний розшук.[27][28][29] За фактом дій Денисенка в суді ГПУ відкрила кримінальне провадження за статтею 376 КК (втручання в діяльність судових органів).[30] Відреагував на це і Голова Верховного Суду, спрямувавши до Голови Верховної Ради листа, в якому заявив про недопустимість для народних депутатів «втручатися в діяльність суду, бешкетувати, грубіянити і погрожувати судді, ображати його під час виконання службових обов'язків, здійснюючи психологічний тиск на суддю»[31][32].

• Звіт Денисенка за перший рік роботи
• Звіт Денисенка за 2017 рік