Петров Юрій Анатолійович (футболіст)

Юрій Петров народився у Кривому Розі. Розпочав займатися футболом у Дніпропетровському спортінтернаті. Уже в 14 років почав викликатися до юнацьких збірних СРСР, і був запрошений до основної команди дніпропетровського «Дніпра». У 16-річному віці дебютував у основному складі команди у вищій лізі СРСР у матчі з донецьким «Шахтарем» у 1991 році, і забив у цьому поєдинку м'яч у ворота донеччан.[3][4] До кінця останнього чемпіонату СРСР провів за «Дніпро» 14 матчів. Але молодий футболіст посварився із тодішнім наставником дніпрян Євгеном Кучеревським, і вирішив покинути дніпропетровський клуб.[3] Після розпаду Радянського Союзу на запрошення тодішнього старшого тренера московського «Спартака» Олега Романцева перейшов до стану «біло-червоних». У складі «Спартака» Петров відзначився 1 забитим м'ячем у ворота іншого московського клубу — «Асмарала», та став одним із наймолодших авторів забитих м'ячів у чемпіонаті Росії, став чемпіоном Росії, хоча й зіграв у чемпіонаті лише 5 матчів[3][4], та переможцем останнього розіграшу Кубка СРСР (хоча й зіграв лише у чвертьфіналі турніру).[5][6][7] Але футболіст не підійшов головному тренеру команди, і перейшов у середині сезону в інший московський клуб — «Локомотив».[3][4] Але й і у складі «залізничників», якими на той час керував Юрій Сьомін, Юрій Петров надовго не затримався. У середині сезону 1994 року футболіст виїхав до Західної Європи у пошуках нового клубу. Юрій Петров пробував сили у німецьких «Гамбургу», «Карлсруе», дортмундській «Боруссії» та «Шальке-04», голландському «Аяксі», але у останньому клубі Луї ван Гал віддав перевагу нігерійцю Джорджу Фініді, і Юрій Петров вимушений був повернутися до України, де нетривалий час виступав у клубі вищої ліги СК «Миколаїв» на запрошення Євгена Кучеревського.[3][4] Але за півроку після невдалої спроби закріпитись у європейському клубі Петров отримує пропозицію від середняка нідерландської ередивізі «Валвейк», і вирішує прийняти цю пропозицію. Виходець з України не зразу зумів закріпитись у складі голландського клубу, але поступово став одним із провідних гравців клубу, і отримав запрошення від сильнішого нідерландського клубу «Твенте», у складі якого став бронзовим призером нідерландської першості.[3][4] Але, на жаль, Юрій Петров, хоч і отримав пропозицію подальшої співпраці з клубом із Енсхеде, не зумів домовитись із клубом про новий контракт. Керівництво клубу звинуватило Юрія (на жаль, не безпідставно) у зловживанні алкогольними напоями, і, хоча й футболіст мав запрошення від стамбульського «Галатасарая», він був вимушений повернутися до «Валвейка». У цьому клубі футболіст також не зразу повернув собі місце в основі[3], деякий час провів у оренді за клуб з Гааги «АДО Ден Гаг».[4] У 2003 року Юрій Петров нетривалий час грав у владикавказькій команді «Спартак-Аланія»[3], а далі повернувся до України, де став гравцем луцької «Волині».[3][4] У Луцьку футболіст зіграв лише 9 матчів у вищому українському дивізіоні[8]. але не спрацювався із головним тренером лучан Віталієм Кварцяним, і покинув клуб.[3] Наступною командою Юрія Петрова стала хабаровська «СКА-Енергія»[4], за яку футболіст виступав лише півроку. Пізніше півроку футболіст був без клубу, а наступною командою Петрова став харківський «Металіст». У харківському клубі футболіст зіграв лише 12 матчів[1], і покинув команду. Юрій Петров повернувся до Нідерландів, і збирався продовжити кар'єру в місцевому нижчоліговому клубі, але отримав пропозицію продовжити кар'єру в одному з китайських клубів. Але перегляд у Китаї пройшов невдало, і Юрій Петров повернувся до Нідерландів. Протягом двох років Петров грав за місцевий клуб «Волендам», але у зв'язку із частими травмами завершив професійну кар'єру. Після завершення професійної кар'єри футболіст грав за аматорський клуб АСВХ, а також за аматорську команду ПСВ. Після завершення кар'єри футболіста Юрій Петров проживає із сім'єю в Нідерландах. Нетривалий час був футбольним агентом. Юрій Петров також виступає за ветеранську команду ПСВ, а також команду колишніх футболістів та зірок естради «World Masters Team».[3]

У 1993 році під час виступів у московському «Локомотиві» Юрій Петров отримав запрошення виступити у складі Молодіжної збірної Росії на молодіжному чемпіонаті світу 1993 року. На чемпіонаті світу Юрій Петров зіграв 3 матчі.[9] У 1994 році Юрій Петров зіграв 2 матчі за молодіжну збірну Росії у відбірковому турнірі до молодіжного чемпіонату Європи 1996 року (який одночасно слугував відбірковим турніром до Олімпійських ігор 1996 року) із збірними Сан-Марино та Шотландії, у яких забив 1 м'яч збірній Сан-Марино.[10]

• Чемпіон Росії (1):

«Спартак» (Москва): 1992

• володар кубка СНД (1):

«Спартак» (Москва): 1991–1992

• Бронзовий призер чемпіонату Росії (1):

«Локомотив» (Москва): 1994

• Бронзовий призер чемпіонату Нідерландів (1):

«Твенте»: 1996–1997

• Профіль футболіста на сайті footballfacts.ru (рос.)
• Профіль на сайті ukr-football.org.ua
• Профіль на сайті allplayers.in.ua
• Профіль гравця на TransferMarkt (англ.)
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль на сайті legioner.kulichki (рос.)