Петросаняк Галина Іванівна

Галина Іванівна Петросаня́к (* 1969, с. Черемошна, Верховинський район, Івано-Франківська область) — українська поетка, перекладачка, літературознавиця.

Галина Петросаняк
Народилася 1969(1969)
Верховинський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство  Україна
Національність українка
Діяльність поетеса, перекладачка, літературознавиця
Мова творів українська
Роки активності з 1991
Жанр поезія
Magnum opus «Екзофонія» (2019)
 Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Вивчала російську та німецьку філологію.

З 1991 року авторка текстів івано-франківських музичних формацій «Старий Станиславів» та «Rara avis».

Авторка збірок поезій «Парк на схилі» (1996), «Світло окраїн» (2000), «Спокуса говорити» (2008), «Політ на повітряній кулі» (2015), «Екзофонія» (2019). Вірш з першої збірки удостоєний Премії Бу-Ба-Бу «За найкращий вірш року».

Вела літературну студію при обласній організації Національної Спілки письменників України.

Перекладає з німецької мови. Серед перекладів — європейський бестселер Петера Зілагі "Остання «Вікножирафа», виданий видавництвом «Класика» у серії «Колекція Перфецького», автобіографічний роман Александра Ґранаха «Ось іде людина» (2012), автобіографія Соми Морґенштерна «В інші часи. Юні літа у Східній Галичині» (2019), оповідання Ганса Коха (2016) та ін.

У 2001 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Поетика художньої прози Йозефа Рота». Була стипендіаткою австрійського уряду.

У 2007 році стала лауреатом премії Губерта Бурди, що присвоюється у Німеччині східноєвропейським лірикам.

Вірші перекладалися французькою, німецькою, польською, англійською, російською та білоруською мовами.

Авторка книжки оповідань «Не заважай мені рятувати світ» (2019) та низки есеїв.

До 2016 жила в Івано-Франківську. Зараз живе у Швейцарії.

Твори
  • «Парк на схилі» (1996),
  • «Світло окраїн» (2000),
  • «Спокуса говорити» (2008).
  • Музичний диск «Сестро» (2011) разом з Олександром Фразе-Фразенком.
  • «Політ на повітряній кулі» (2015)
  • «Екзофонія» (2019)
  • «Не заважай мені рятувати світ» (2019)

Література
  • Галина Петросаняк. «Все найважливіше надзвичайно просте…», Критика, Рік XI, Число 12 (122), 2007.
  • Микицей М. «Спокуса говорити» та насолода прочитання: [про кн. Г. Петросаняк «Спокуса говорити» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2008)] / М. Микицей // Сучасність. — 2009. — № 1-2. — С. 295—296.
  • Хопта С. Естетика незбагненності або Міфологенами невидимих ліній: [про вірші із кн. Г. Петросаняк «Спокуса говорити»] / С. Хопта // Станіславська газета. — 2008. — 12 черв. (№ 23). — С. 6.
  • Карп'юк В. «Спокуса говорити» про Галину Петросаняк: [про кн. «Спокуса говорити»] / В. Карп'юк // Західний кур'єр. — 2008. — 5 черв. (№ 21). — С. 15.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.