Петрохалко Олексій Олексійович

Після закінчення середньої школи в Ставрополі вступив до Проскурівського танкового училища, яке закінчив у 1949 році. З 1949 року командир розвідувального взводу, окремої розвідувальної роти в 11 гвардійській армії ППО. У 1962 році закінчив розвідувальний факультет Військової академії ім. М. В. Фрунзе. Командував окремим розвідувальним батальйоном в Північно-Кавказькому ВО. У 1964—1965 рр. навчання на факультеті оперативної розвідки Військово-дипломатичної академії Радянської Армії. Після закінчення академії офіцер, старший офіцер розвідувального управління Прикарпатського військового округу. У 1971 році закінчив з відзнакою Військову академію Генерального штабу СРСР.

У 1971—1973 рр. — начальник розвідки 8 танкової армії в Житомирі.

У 1973—1975 рр. — заступник начальника розвідки Групи радянських військ у Німеччині.

У 1975—1980 рр. — начальник розвідки Київського військового округу[1].

У 1980 році йому присвоєно військове звання генерал-майора.

У 1980—1982 рр. — військовий радник начальника Генерального штабу Афганістану з розвідки[2].

З 1983 по 1988 рр. — заступник начальника штабу Цивільної оборони України.

З 1998 року — доцент кафедри розвідки Національної академії оборони України.

• Орден Червоної Зірки,
• Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» ІІ та ІІІ ст.,
• Медаль «За бойові заслуги»,
• медалі ЗС СРСР, України, афганським орденом «Червона Зірка», медалями Чехословаччини і Монголії.

• Фонд ветеранів військової розвідки
• Національна академія оборони України. Кафедра розвідки