Петро Михайлович Забіла
Петро́ Миха́йлович Забі́ла (нар. 1580, Борзна — 1689) — український державний діяч XVII століття, козацький старшина.
| Петро Михайлович Забіла | |
|---|---|
| Народився |
1580 Борзна, Україна |
| Помер | 10 квітня 1689 |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Діти | Іван Петрович Забіла Молодший |
 | |
Життєпис
Як вважається, народився в місті Борзні, що на Чернігівщині. В часи Речі Посполитої обіймав посаду адміністратора королівського маєтку в рідному місті. Після вибуху постання Хмельницького, долучився до українських козаків. Разом із синами Костянтином та Василем був записаний до козацького реєстру від Борзнянської сотні й назначений «наказним полковником війська його королівської милості від п. Мартина Небаби» (1649).
В 1654 році став борзнянським сотником, а в 1656 отримував царську грамоту на 5 сіл біля Кролевця: Обтове, Реутинці, Лушники, Клишки й Погорілівку, які при поляках Вішлі, а потім А. П. Цурковському, ніжинським війтам, останній володів і Борзною. Крім цих сіл, Петру Забілі, як говорять сімейні перекази, були віддані також «будинок королівський в замку, в Борзні й інші за містом, в замку», напевно в маєтку, який звався «Зелений двір». Пізніше, в 1835 р., цей маєток був подарований Оленою Миколаївною Белозерською (Забіла) Борзенському земству для використання її як лікарні.
У червні 1654 року очолював козацьку делегацію від наказного гетьмана Івана Золотаренка до московського царя. Прихильник політики гетьмана Івана Виговського.
В 1663–1669 роках — генеральний суддя в адміністрації гетьмана Івана Брюховецького, з яким в 1665 році їздив до Москви. В 1669–1685 роках — генеральний обозний. В 1672 році Забіла, прагнучи захопити гетьманську булаву, очолив старшинську змову проти гетьмана Дем'яна Многогрішного. Позбавлення влади і висилка останнього не проклали, проте, Забілі дороги до гетьманства; через декілька років він, за дряхлістю, залишив посаду генерального обозного і переселився з Борзни в Обтов, село Коропської сотні, де скуповував млини і тим збільшував свій обтовський маєток, володів значними маєтками в Ніжинському і Чернігівському полках.
Петро пережив другу дружину і, згідно з листом Василя Борковського своєму зятю Івану Забілі, помер 1689 року. За іншими даними, які збереглись в збірнику Забілинських паперів, Петро Забіла помер 10 квітня 1691 року, «маючи 109 років». Він похований в Рихловському монастирі поблизу села Обтове. Власниками Обтова стали його молодший син від другої дружини Іван (помер бл. 1703 р.) та син останнього, також Іван.
Шлюби, діти
Петро Забіла був одружений двічі: від першої дружини Параски Станіславівни (1610—1650 рр.) мав дітей: Іван-старший, Тарас, Степан, Василь, ……Петрівна, ……Петрівна.
Будучи генеральним суддею, у 85 років він одружився вдруге, «взяв за себе Герцичку» (Гафія Семенівна Герцик (1624—1686 рр.) — вдова вихрещеного єврея, була настільки бідною, що її син Павло Герцик, по розповіді Василя Кочубея, сучасника і родича Забіли «…торгував на Полтавському базарі голками»). Друга жінка народила Забілі ще двоє дітей: Івана-молодшого, Феодору. Їх він встиг «прилаштувати» ще до своєї смерті, одруживши сина з дочкою генерального обозного Василя Дуніна-Борковського, видавши заміж дочку за сина Ніжинського полковника Василя Яковича Жураковського, Ямпільського сотника, в наступному генерального осавула в 1710—1724 рр.
Заповіт
Більшу частину своїх володінь Петро Михайлович заповів 2-й дружині й дітям, народженим від неї. Дітям від першої дружини були назначені:
- села Погорілівку з Клишками він залишив по заповіту 1681 р. своєму сину, Івану-старшому, який залишив одну дочку, дружину Костянтина Голуба, генерального бунчукового товариша;
- село Лушники] (Лучники) відійшло Степану;
- село Реутинці (Ревутинці) — Василю;
- водяний млин і гроші — Тарасу.
Примітки
Джерела та література
- В. В. Панашенко. Забіла Петро Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 182. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Коваленко Сергій. Забіла Петро // Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 2. — Київ: Стікс, 2008;
- А. М. Лазаревский «Описание Старой Малороссии», т.2, стр.136, 137., т.3 — стр.160, 165, 166.
- В. Л. Модзалевский «Малороссийский родословник» т.2, 1910 г. «Малороссийский Гербовник» 1914 г., стр.57