Клишки

Село Клишки розташоване на території Новгород-Сіверського Полісся. Географічні координати — 510 44 пн.ш; 390 сх.дв. Село розкинулось на р. Осота, розташоване за 18 км від Шостки та за 12.5 км від залізничної станції «Терещенська».

Вище за течією річки Осота на відстані 1 км розташоване село Масиків, нижче за течією на відстані 5 км розташоване село Чапліївка. На річці кілька загат. До села примикає лісовий масив - Земське урочище.

Клімат — континентальний: зима — відносно холодна, літо — тепле.

Річка Осота, на якій розташоване село, є лівою притокою Десни. Довжина — 35 км, ширина — 5 м. Ґрунти — дерново-підзолисті. Село Клишки — це низовина, з ерозійними розчленуваннями. Із корисних копалин тут є торф, глина, крейда.

Недалеко від села знайдені знаряддя праці часу бронзи.

За літописом і розповідями старожилів воно існувало, коли був заснований Новгород-Сіверський монастир (1061 р.) Назва села походить від «Клички»: раніше по річці Осота, на берегах якої розкинулось село, чоловіки переплавляли ліс, по ній плавали кораблі, а жінки ввечері кликали чоловіків додому. Тому село назвали Клички, що перейшло в Клишки.

Є й друга версія походження назви. На початку XVII ст. Польща посилила агресію на Росію, а в 1618 р. захопила Чернігово-Сіверщину. На загарбаних землях шляхта здійснювала жорстку політику щодо місцевого населення. 1630 р. засновник Кролевця (1625 р.) поляк Вішля послав людей розширити поселення. Найвпливовішим серед цих посланців був Клишко, на честь якого і назвали нове поселення.

Першою вулицею стала вулиця Старинці, назва якої перейшла на Кірова, яку в народі називають Ковбасівка або Палестина. У роки Національно-Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького утворилися ще три вулиці: Слобідка, Пещанівка, Патлахівка. У 1689 р. село було передано у володіння українському сотнику Петру Михайловичу Забілі.

1717 р. побудовано дерев'яну церкву, а в 1820 — кам'яну Покровську церкву, що мала 8 дзвонів, найбільший з них важив 106 пудів. В роки радянізації вона була зруйнована.

На р. Осота були 4 млини, 2 крупорушки, 2 олійниці, цегляний завод. Під час капіталізації поміщик Бугаєвський збудував у селі винокурний завод, Скляренко — крохмальний завод. Наприкінці XIX ст.. заводи було продано, а в роки революції вони взагалі були зруйновані.

1890 р. відкривається початкова школа, де навчалися 34 хлопці і 2 дівчинки. У 1983 р. побудовано нову двоповерхову школу.

Найбільшого розвитку село досягло на початку XX ст. На території села існували три колгоспи: «Перемога», «Октябрь», «Шевченко» (з 80-х років радгосп), що зараз стали приватними сільськогосподарськими підприємствами «Онікс» та «Озон». В роки другої світової війни очолювала рільничу бригаду Герой Соціалістичної праці Ступак Неоніла Захарівна

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2569 осіб, з яких 1093 чоловіки та 1476 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2211 осіб.[2]

• Фермерське господарство «Озон» — займається селекцією корів для роботизованого доїння.[4] Наразі в господарстві — 150 голів дійного стада та 80 телиць. Тут утримують корів порід голштинська та джерсейська, з них чистокровних — 15 %. Починаючи з 2012 року, на фермі щорічно оновлюють 50 % поголів'я. Для доїння господарство використовує роботів. Молоко з ферми закуповує Новгород-Сіверський сирзавод.

Сьогодні Клишки — одне з найбільших сіл України, з високим рівнем економічного та культурного розвитку.

Для села характерна демографічна проблема, що й досі не вирішується.

У селі діє Клишківський НВК ЗОШ I—III ст. — ДНЗ, де навчається 210 учнів, бібліотеки (шкільна й сільська), відділення зв'язку, двоповерхова лікарня, магазини та заклади для відпочинку, дитячий садок, що працює від школи, Православна Покровська церква (МП), будинок культури.

• Ващенко Пилип Григорович — український повстанець, що діяв на Сіверщині проти комуністів.
• Ковтун Олександр Григорович (1985—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[5].
• Мілютін Олександр Анатолійович (1968—2019) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Дудар Іван Петрович — художник декоративного ткацтва. Засл. художник України (2001). Працював головним художником на Кролевецькій ф-ці «Художнє ткацтво». Використовував традиції кролевецького перебірного ткацтва, творчо переосмислюючи давні форми, надаючи їм нового змісту.

Неподалік від села, за 12 км на північний захід, розташований лісовий заказник загальнодержавного значення «Великий бір», де зберігається до 200 різновидів хвой. Флора і фауна села біднішає, однак рослинний і тваринний світ ще досить різноманітний.

• Фото с. Клишки