Петро Ратенський

Петро́ Ратенський (1260? — 21 грудня 1326) — Митрополит Київський і всієї Русі, святитель, чудотворець[1]. Переніс київську митрополичу кафедру з Владимира-над-Клязьмою до Москви.

Петро Ратенський
Митрополит Київський і всієї Русі
1308 — 1326
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Максим
Наступник: Феогност
 
Діяльність: священник
Народження: 1260(1260)
Волинь
Смерть: 21 грудня 1326(1326-12-21)
Москва
Похований: Московський Успенський собор

 Петро Ратенський у Вікісховищі

У 1309 переїхав до Владимира, у 1325 — до Москви, через що російська агіографія іменує його першим Митрополитом Московським[2]. Канонізований РПЦ в лику святителів і вшановується 24 серпня (6 вересня), 5 (18) жовтня (Собор Московських святителів), 21 грудня (3 січня), третій тиждень після П'ятидесятниці (Собор Галицьких святих).

Короткий життєпис

Петро Ратенський народився близько 1260 року на Волині в благочестивій боярській родині.

12-річним підлітком пішов у монастир, декілька років трудився в обителі. Юнак з благоговінням і великою майстерністю писав ікони. В Успенському соборі Московського кремля збереглося дві ікони, написані ним: Пречистої Божої Матері та ікона Пресвятої Богородиці, іменована «Петровською». З благословення духівника Петро віддалився в пустинне місце на березі річки Рати, де заснував монастир. Невдовзі його обрали ігуменом, згодом про подвижника стало відомо далеко за межами обителі.

Після смерті митрополита Галицького Ніфонта галицькі єпископи обрали Петра його наступником та відправили до Константинополя на затвердження. Але в той же час помер митрополит Київський Максим. Тому одночасно до Константинополя прибув із півночі ігумен Геронтій — кандидат від тверського князя Юрія. Через суперечки та вимоги північних князів скасувати Галицьку митрополію справа про затвердження митрополита тривала кілька років. Зрештою, Патріарх вирішив об'єднати разом 2 митрополії. Петру було надано титул — митрополит Київський і всієї Русі.

Ні галицьким князям, ні духовенству таке рішення не сподобалось — тим більше, що митрополит Петро поїхав до північних князівств. Так святий Патріарх Константинопольський Афанасій І об'єднує митрополії і наставляє Петра Ратенського митрополитом Київським і Галицьким. Він керував Руською Православною Церквою в період монгольського свавілля та княжих усобиць, мирив ворогуючих князів, ставав на перешкоді братовбивчим розбратам.

1325 року митрополит Петро, на прохання великого князя Івана I Калити, переніс митрополичу кафедру з Владимира-на-Клязьмі до Москви. З його благословення у Московському кремлі заклали Успенський собор.

Помер 21 грудня 1326 року. Через 13 років його зарахували до святих Руської церкви. Мощі святителя Петра почивають в Успенському соборі Московського кремля.

Вважається небесним покровителем Москви.

Святині

Після смерті святителя його посох зберігали в Успенському соборі в Москві. У РПЦ є традиція всім новим предстоятелям церкви — митрополитам, а потім і патріархам — при посвяченні вручати цей посох.[2]

Джерела та література

Посилання

Примітки
  1. Память святителя Петра Московского. Церковно-Научный Центр "Православная Энциклопедия" (рос.). Процитовано 21 грудня 2018.
  2. Украинские раскольники пытались заказать в РФ копию посоха святителя Петра для новой церкви. Украина.ру (рос.). 20 грудня 2018. Процитовано 21 грудня 2018.
Попередник
Максим		 Митрополит Київський
1308-1326		 Наступник
Феогност
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.