Максим (митрополит Київський)
Святи́тель Макси́м († 6 грудня 1305) — Митрополит Київський і Владимирський став відомим тим, що заснував (переніс) Київську кафедру у Владимирі.
Максим | ||
![]() | ||
Митрополит Максим | ||
| ||
---|---|---|
1283 — 1305 | ||
Церква: | Константинопольська православна церква | |
Попередник: | Митрополит Кирило II | |
Наступник: | Митрополит Петро | |
Діяльність: | священник | |
Народження: | 13 століття | |
Смерть: | 6 грудня 1305 Владимир | |
Похований: | Владимир | |
Коротка біографія
Максим за походженням був грек, прибув на Русь, яка занепадала під татарським ярмом, у сані Митрополита 1283 року. Святитель побажав зупинитися в Києві, але від грабіжницьких набігів монголо-татар місто спустіло. Митрополит Максим направився до Брянська, а звідти поїхав у Суздаль. Під час подорожі містами Південної Русі на Волині святителя зустрічав ігумен Ратського монастиря Петро — майбутній наступник Митрополита.
1295 року у Володимирі Святитель звів з архієрейської кафедри єпископа Іакова і призначив єпископа Симона. У цей важкий час Великокнязівський престол знаходився то у Володимирі, то у Переяславлі, то у Твері.
Побоюючись образити південних руських князів своїм переселенням на північ, Святитель обрав Владимир як на місце свого перебування. 1299 року Митрополит Максим переселився до Володимира, а наступного року поставив єпископом у Новгород святого Феоктиста.
1301 року Митрополит Максим прибув до Константинополя на Патріарший Собор, де, з волі Святителя, Сарайський єпископ Феогност запропонував для розгляду питання про потреби Руської Церкви. Піклуючись про зміцнення Русі, що знаходилася тоді в неволі, Святитель переконував Московського Князя Юрія Даниловича примиритися з тверським князем Михаїлом Ярославичем і не радив Юрію їхати в Орду для отримання Великокнязівського престолу. 1304 року святитель у Володимирі благословив на Великокнязівський престол святого благовірного князя Тверського Михаїла Ярославича.
![](../I/Vladimir_assumption.jpg.webp)
Подаючи всім приклад високодуховного життя, Митрополит Максим постійно піклувався про духовне зростання своєї пастви. Так, Святитель запровадив правило про пости, призначивши, окрім Великого посту, Апостольський, Успенський і Різдвяний пости.
Особливим піклуванням Святого Митрополита було затвердження законного шлюбу: «Пишу про це, щоб ви, чада мої, народжені в купелі, приймали дружин від Святої Соборної та Апостольської Церкви, — дружина для спасіння людського. Якщо ж тримаєте їх в розпусті, без вінчання, що за допомога тобі? Ні, проси і примушуй їх, хай, чи старі або молоді, все одно вінчаються в церкві».
Помер Святитель 6 грудня 1305 року. Тіло його було поховане в Успенському Владимирському соборі.
Див. також
Джерела та література
- А. Г. Плахонін. Максим // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 455. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Посилання
- Максим // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 897. — 1000 екз.
Попередник: | Митрополит Київський 1285—1305 |
Наступник: |
Кирил ІІІ | Петро Ратенський |