Петрівка (Білокуракинський район)
Петрі́вка — село в Україні, у Білокуракинському районі Луганської області. Орган місцевого самоврядування — Лозно-Олександрівська селищна рада. Площа села 228,8 га[2]. Неподалік від села розташований пункт пропуску на кордоні з Росією Петрівка—Шияни.
| село Петрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район/міськрада | Білокуракинський |
| Рада | Лозно-Олександрівська селищна рада |
| Облікова картка | Петрівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1758 р. |
| Населення | 135[1] |
| Площа | 0,88 км² |
| Густота населення | 153,41 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92211 |
| Телефонний код | +380 6462 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°52′07″ пн. ш. 38°48′17″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
101 м |
| Водойми | р. Лозна |
| Відстань до обласного центру |
177 км |
| Відстань до районного центру |
50 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 92211 Луганська область, Білокуракинський район, смт Лозно-Олександрівка, вул. Центральна, 1. |
| Сільський голова | Проценко Ірина Петрівна |
| Карта | |
  Петрівка | |
 Петрівка | |
| Мапа | |
| |
Історія
Село було засноване понад річкою Лозна панною Кудрячевською та паном Петровським на початку XIX століття. Перша заселила село (Кудрячівку) вихідцями з Тамбовської губернії, вимінявши їх на собак, другий — вихідцями з Московської губернії. Пані Кудрячевська трагічно загинула, перекинувшись в кареті поблизу Попівки. Обидві частини села керувались до урядниками[2]. Наприкінці XIX століття землі через річку належали доброму господарю німцеві Фірсу (що дав початок прізвищу Фірсових). Під час революції він виїхав з села, а в його маєтку створили першу комуну, пізніше притулок для слаборозвинених дітей та сиріт, ще пізніше піонерський табір (до 80-х років)[2].
Під час колективізації було утворено 2 колгоспи, що згодом об'єдналися в один. Відтоді село почало зватися Петровським. Пізніше землі села було приєднано до земель лозно-олександрівського колгоспу «Гігант».
Під час Голодомору 1932—1933 років за архівними даними в селі загинуло 120 осіб[3].
У роки німецько-радянської війни село було окуповане німецькими військами з липня 1942 по січень 1943 року. Звільнене під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії[4]. Мешканці села під час окупації створили в місцевих лісах партизанський загін.
У післявоєнні роки в селі було створено колгосп «Победа», відновили роботу школа, сільський клуб, бібліотека, магазин.
Населення
Населення становить 95 осіб, 47 дворів.
Вулиці
У селі існує одна вулиця — Прикордонна.
Транспорт
Село розташоване за 62 км від районного центру, з яким пов'язано асфальтованою дорогою Т 1313, і за 17 км від залізничної станції Солідарний на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова[2].
Див. також
Примітки
- За Всеукраїнським переписом 2001 року.
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
- Михайличенко В. В., Борзенко М. О., Жигальцева В. Л. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Луганська область. Архівовано 25 серпня 2010 у Wayback Machine. — Луганськ: Янтар. — 2008. — 921 с.
- (рос.) Филоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону».
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.