Пивовщина

У 1772 році після першого розподілу Польщі село ввійшло до провінції Королівство Галичини та Володимирії імперії Габсбургів. У 1880 р. було 247 мешканців у селі та 61 мешканець у фільварку (більшість — греко-католики, 50 римо-католиків), село належало до Сокальського повіту. Греко-католики належали до парафії Себечів Белзького деканату Перемишльської єпархії.[1]

На 1.01.1939 в селі було 440 мешканців (з них 400 українців-грекокатоликів і 40 українців-римокатоликів)[2]. Село входило до ґміни Белз Сокальського повіту Львівського воєводства.

26 вересня 1939 року Червона армія зайняла село, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова воно належало до радянської зони впливу. Однак за Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною Сталін обміняв Закерзоння на Литву і на початку жовтня територія села знову була окупована німцями. Це були роки українсько-польського протистояння. В липні 1944 року радянські війська заволоділи цією територією. За Люблінською угодою захід Сокальщини разом із Пивовщиною відданий Польщі. Українців примусово переселяли в СРСР та на понімецькі землі. У 1951 році кордон знову посунули на захід територія села відійшла до СРСР.