Пиж

Пиж[1] (від рос. пыж, пов'язаного з пузо, пузырь)[2] — прокладка, що запобігає висипанню порохового й дробового заряду з патрона. У дульнозарядних рушницях і гарматах, і сучасних мисливських рушницях — корок, яка відокремлює порох від дробу, кулі чи ядра; а також забиває, запобігає висипанню і фіксує заряд. Для мисливських та дульнозарядних рушниць вживається слово кле́йтух[3], клинтух[4] (від нім. *fleituch через пол. flejtuch)[5].

Заряд мортири: 1 — натруска в запалювальному отворі, 2 — основний заряд пороху, 3 і 5 — пиж, 4 ядро

Історія

Складові дробового набою
Розріз пострілу гранатомета РПГ-7, № 20 позначено пиж з пінопласту

Історично клейтух виготовляли з повсті, вовни, прядива (клоччя), шкіри, картону, паперу. При заряджанні гармат після закладення у камору необхідної порції пороху (за допомогою лопатки-шуфлі або в картузі) за допомогою стрижня-забивача запихали у люфу клейтух, потім набій (ядро, бомбу, гранату), і нарешті ще один клейтух. Основним призначенням клейтухів є здійснення обтюрації — зменшення прориву порохових газів у шпари між набоєм та стінками ствола.

У дульнозарядній рушниці обидва клейтухи (перед кулею та після неї) уводили в люфу шомполом. При використанні паперового патрона стрілець розривав паперовий патрон, висипав порох у люфу зброї, потім використовував папір як клейтух та досилав зверху кулю. Крім забезпечення обтюрації, зовнішній рушничний клейтух ще фіксував кулю в каналі люфи, запобігаючи її випадінню.

У сучасних патронах заводського виготовлення в основному використовуються поліетиленові клейтухи-контейнери, відлиті як єдине ціле. Вони складаються з обтюратора, амортизатора та контейнера, що вміщує дріб або картеч.

Див. також

Примітки

  1. Пиж // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н  П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  3. Клейтух // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Ільницький-Занкович І. Німецький та український військовий словник. — Берлін : Видавництво Бернард і Ґрефе, 1939. — С. 355.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У  Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

Джерело

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.