Пилипи-Хребтіївські

Пилипи-Хребтіївські — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району[1]. Населення становить 841 осіб.

село Пилипи-Хребтіївські
Герб Прапор
Відновлена селянами старообрядницька церква
Відновлена селянами старообрядницька церква
Країна  Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Кам'янець-Подільський район
Громада Новоушицька селищна громада
Облікова картка Пилипи-Хребтіївські 
Основні дані
Засноване 1735
Населення 841
Площа 3,089 км²
Густота населення 272,26 осіб/км²
Поштовий індекс 32653
Телефонний код +380 3847
Географічні дані
Географічні координати 48°42′23″ пн. ш. 27°12′56″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 270 м
Водойми р.Батіжок
Місцева влада
Адреса ради 32654, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с. Пилипи-Хребтіївські
Карта
Пилипи-Хребтіївські
Пилипи-Хребтіївські
Мапа

 Пилипи-Хребтіївські у Вікісховищі

Символіка

Герб

Щит горизонтально поділений на дві частини. У верхній частині зображено три квітки яблуні на лазуровому фоні. Вони символізують розвиток та процвітання садівництва на території села. У нижній частині, на золотистому фоні, зображено дерево липи – символ назви села.

Прапор

Прямокутне полотнище складається з трьох частин. Верхня половина прапора синього кольору, середня – жовтого кольору, нижня – зеленого кольору. У правій верхні частині зображено цвіт липи, як символ назви села.

Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан які загинули в Другу світову війну

Історія

Село Пилипи-Хребтіївські засноване в 1735у російськими старообрядцями-пилипонами (звідки походить назва села), які прийшли сюди з території сучасних Курської та Орловської областей.

У 1835 р. в селі жив 121 старовір, 1857 — 380, 1864 — 402, 1868 — 770. У 2005 році в селі проживало 806 старообрядців. Село Пилипи-Хребтіївські є одним з найзначніших старообрядницьких російських сіл. Жителі села дотримуються звичаїв старообрядців: чоловіки носять бороди, жінки покривають голови хустками. По-старому, у селі, воду носять з колодязів. Крім російських старовірів на околиці села стоїть кілька будинків з українцями-православними і поляками-католиками.

У селі знаходиться школа з російською мовою навчання, одна з будівель якої побудована в 1886 р. і є пам'ятником архітектури[2]. У 1929 році була зруйнована старообрядницька церква, відновлена селянами в 1990 році. У районі села розташована пам'ятка археології всеукраїнського значення — городище періоду Київської Русі.

Часи Голодомору на селі

За даними офіційних джерел (тогочасноих ЗАГСів, які хоч і не завжди реєстрували правдиву кількість померлих, саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла голодною смертю[3]) в селі в 1932–1933 роках загинуло близько 48 жителів села. На сьогодні встановлено імена лише 28 осіб. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932–1933 років, складених Пилипохребтіївською сільською радою згідно даних місцевого РАГСу (хоча й звіритися з конкретними документальними свідченнями стає майже неможливо, оскільки не всі вони дійшли до наших днів, у силу різних обставин[4] Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.[5]

Кількість померлих і їх особисті дані не є остаточними, оскільки не всі дані збереглися і не все заносилося до книг обліку[6] тому є ймовірність, того, що мартиролог Голодомору в селі буде розширений[7] Наразі, згідно попередніх списків уже можна дійти висновків: що серед померлих селян більшість були селянами-односібниками, які не працювали в артілі чи колгоспі, і це є підтвердженням навмисних дій тодішньої влади — на знищення українського незалежного селянства.

Див. також

Примітки
  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. День за днем. Львів. 2002, № 4, грудень. С. 3.
  3. http://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, — зазначала Ольга Шумейко. — До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом «цілком таємно»: «До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються». Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.
  4. http://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше… (директор Дніпропетровського архіву Ніна Киструська).
  5. http://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області
  6. http://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_5_6_2008/22-26.pdf документальний комплекс книг реєстрації актових записів виявився неповним. У більшості областей відсутні книги повністю по окремих містах і районах: від одного міста в Луганській області до 15-ти районів (найбільше) — у Полтавській області. За окремими районами актові записи про смерть збереглися лише по 2-3-х населених пунктах.
  7. http://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано (історик, к.і.н., Владислав Грибовський).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.