Липовани

(Фі)ліповани, (фі)липовці — послідовники свят. митрополита Филипа ІІ Московського, які з часів Івана Грозного зазнали переслідувань зі сторони царської влади[1].

Назва «липовани» має дві версії походження. За першою, вона походить від румунського «li pava» — вони мостять. Будинки перших поселенців були з цегли, яку виготовляли, мостячи мул з дна річки. Така споруда називалась «лампач». За другою версією — бо вони ховалися у липових лісах і писали ікони на липових дощечках.[2]

Зараз мешкають в українській (Одеська область) та румунській (жудец Тулча) частинах дельти Дунаю, а також в невеликій кількості в районі гирла р. Прут та в кількох інших районах Молдови.

Ця релігійна група емігрувала з північної частини європейської Московії після релігійного розколу в російській православній церкві, викликаного реформами патріарха Никона 1651 року.

Мають суворі релігійні настанови та традиційно протистоять Російській Православній церкві.

В Україні найбільша липованська громада проживає у м. Вилкове Кілійського району Одеської області. Дві з трьох церков у Вилкове — липованські. Спочатку, більшість липован проживало на островах і Вилкове поділялось на дві частини: липованську та українську. Жителі з різних частин міста не могли одружуватись між собою, але згодом це змінилось.[2]

• Булавін Кіндрат Панасович
• Булавінське повстання
• Гнат Федорович Некрасов
• Некрасівці

• С. В. Таранець. Липовани // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 153. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• С. В. Таранець. Липовани // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Ліповани, пилипони // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 834. — 1000 екз.