Питель (механізм)

Пи́тель[1] (через пол. pytel від сер.-в.-нім. biutel — «мішок»)[2] — механізм у старовинних млинах (водяних, вітряках), призначений для отримання борошна особливого помелу («питльованого», «питлю»[1] чи «питльованки»)[3]. Також питлем називали млин, обладнаний таким механізмом[1].

Реконструкція гранястого питля, що уможливлює потрійний поділ млива. Вітряк у сільці Кромер, Гартфордшир, Англія

Має вигляд мішка чи рукава, виконаного з шовку чи вовни[4], розділяє мливо на окремі фракції[5]. На кінцях і в середині питель мав шкіряний бандаж (або шкіряними обручами він споряджався на верхньому і нижньому кінцях, а між ними по довжині йшли шкіряні смуги). Верхнім кінцем він закріплявся під лоточком обичайки жорен, нижнім отвором — до залізного обруча над ситом. Для просіювання необхідно, щоб питель регулярно струшувався, аналогічно звичайному ситу для борошна. Це досягалося застосуванням спеціального кулачка на веретені жорна, який штовхав паралельний веретену вал, а вал передавав поштовхи рукаву через дерев'яну вилку, прикріплену гілками до кілець ремінного бандажу приблизно посередині питля. Частинки борошна найтоншого помелу проходили через тканину рукава і збиралися в ящику-мучнику, встановленому під питлем. У більш грубому ситі під нижнім кінцем питля збиралися висівки і крупка; для відсіювання досить грубих частинок ситу теж передавалося струшування від вала питля.

Кількаразово мелене борошно, ретельно очищене й просіяне через питель, називалося питльо́ваним, а випечений з нього хліб питльо́ваником[6]. Просіювання через питель робило борошно м'яким, проте, приводило до втрати корисних складових, що містяться в зернових оболонках (харчові волокна, білки, мінеральні речовини і вітаміни)[7].

Примітки

  1. Питель // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н  П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  3. Питльованка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Izabela Pieczul. Holenderski wiatrak w Szwarszowicach w powiecie opatowskim. — Rocznik Muzeum Świętokrzyskiego. — 1975.   9. — С. 476. (пол.)
  5. Elżbieta Szot-Radziszewska. Zabytkowe wiatraki Kielecczyzny. Translokacja, naprawa i uruchomienie drewnianego wiatraka kozłowego. — Architecturae et Artibus. — 2011.   1. — С. 49. (пол.)
  6. Питльованик // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. ISBN 966-569-013-2.
  7. Przemysł spożywczy. Miesięcznik naukowotechniczny. — 1959. — С. 56. (пол.)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.