Платон (Любарський)
Архієпископ Платон (світське ім'я Петро Іванович Любарський; *12 червня 1738 — †20 жовтня 1811) — український релігійний діяч у добу Гетьманщини. Місіонер у Країні Комі, у Татарстані та північних районах Марій Ел.
| Архієпископ Платон Петро Іванович Любарський | ||
.jpg.webp) | ||
| ||
|---|---|---|
| 18 серпня 1805 — 20 жовтня 1811 | ||
| Попередник: | Афанасій Іванов | |
| Наступник: | Феофіл Татарський | |
| ||
| 11 березня 1794 — 18 серпня 1805 | ||
| Попередник: | Феофіл Раєв | |
| Наступник: | Афанасій Іванов | |
| ||
| 26 лютого 1794 — 11 березня 1794 | ||
| Попередник: | Феофіл Раєв | |
| Наступник: | Іона Василевський | |
| Народження: | 12 червня 1738 Чернігівська губернія | |
| Смерть: | 20 жовтня 1811 (73 роки) Катеринослав, Російська імперія | |
Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії, єпископ Тамбовський та Пензенський, архієпископ Астраханський та Кавказький, в Україні — архієпископ Катеринославський, Херсонський і Таврійський.
Ректор Казанської духовної семінарії у Татарстані.
Біографія
Петро Любарський народився 12 червня 1738 на території Чернігівського полку в сім'ї священика.
Спочатку навчався в Ярославській духовної семінарії на Московщині. Але закінчував освіту на Батьківщині в колегіумі і в Києво-Могилянській академії. Після закінчення курсу знову поїхав на Московщину — у фіно-угорські краї В'ятської єпархії, де єпископом Відомства православного сповідання був його родич з України Варфоломій Любарський. У цій єпархії з 1762 отримав посаду проповідника.
З 1763 по 1772 — префект і викладач різних предметів Вятської духовної семінарії.
18 листопада 1770 пострижений у чернецтво.
1771 зведений у сан ігумена Верхочепецького Хрестовоздвиженського монастиря, який 1769 з'єднаний із Слобідським Богоявленським монастирем.
5 серпня 1772 призначений ректором Казанської духовної семінарії, вчителем і настоятелем Спасо-Преображенського Казанського монастиря.
У 1773 році зведений у сан архімандрита.
1779 відкликаний із Комі краю для священнослужіння в Санкт-Петербург.
З 30 жовтня 1785 — настоятель Свіяжського Богородицького Успенського монастиря.
21 червня 1788 переведений в Воскресенський Ново-Єрусалимський монастир.
31 березня 1792 переведений в Московський Донський монастир.
30 травня того ж року призначений другим членом Московської Синодальної контори.
26 лютого 1794 хіротонізований на єпископа Тамбовського і Пензенського.
11 березня того ж року призначений єпископом Астраханським і Ставропольським.
1 квітня 1796 возведений у сан архієпископа.
З 16 жовтня 1799 став іменуватися Астраханським і Моздокським.
З 4 грудня 1803 став називатися Астраханським і Кавказьким.
Повернення в Україну
18 серпня 1805 призначений архієпископом Катеринославським, Херсонським і Таврійським.
У 1809 році отримав алмазний хрест на клобук.
Помер 20 жовтня 1811 в Катеринославі. Похований в Самарському Пустинно-Миколаївському монастирі в Миколаївській церкві.
Література
- Рункевич С. Г. Платон (Любарский) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)