Платон (Малиновський)

Освіту здобув у Київській духовній академії.

З 1722 року — префект Київської духовної академії.

1724 переведений на посаду префекта в Московську Слов'яно-греко-латинську академію.

15 березня 1727 звільнений через хворобу в в Києво-Печерську Лавру.

1729 призначений ректором нововідкритого Харківського Колегіуму і архімандритом Харківського Курязького монастиря.

1730 призначений архимандритом Києво-Печерським.

14 квітня 1731 переміщений настоятелем Костромського Іпатіївського монастиря.

21 липня 1730 призначений членом Святійшого Синоду.

У цей час, у важку пору боротьби двох духовних партій, на чолі однієї з яких стояв архієпископ Феофан Прокопович, архімандрит Платон, був противником Прокоповича. За захист книги «Камінь віри» був 12 серпня 1731 заарештований і відданий суду таємної канцелярії, неодноразово підданий тілесним катуванням.

13 грудня 1738 позбавлений сану і чернецтва і з мирським ім'ям Павло засланий в Камчатку на довічне перебування.

Місцевий преосвященний Інокентій (Неронович) зробив його вчителем своєї архієрейської школи, і коли вступила на престол імператриця Єлизавета Петрівна, клопотав про повернення йому сану. Святійший Синод, на підставі маніфесту про невинно-засланців, повернув Платону сан архімандрита і постановив призначити його настоятелем в один з московських монастирів. Але Платон наполіг на поверненні на Гетьманщину, де оселився у Києво-Печерському монастирі.

Після коронації 19 вересня 1742 в Успенському соборі, в Москві, хіротонізований у єпископа Сарського і Подонського (Крутицького), на щойно звільнене місце архієпископа Леоніда, який пішов 1 вересня на спокій.

1744 преосвященний Платон був призначений членом Синоду і отримав сан архієпископа. Залишаючись в Москві, преосвященний Платон був ключовим членом Московської Святійшого Синоду і керував Московською єпархією, оскільки московська кафедра після смерті владики Йосифа Волчанського була без єпископа.

21 березня 1748 Платон був призначений архієпископом Московським і Володимирським; 16 травня для нього встановлений був титул архієпископа «Московського і Севського».

У 1751 року був викликаний до Петербурга для присутності в Синоді.

В єпархіальній історії преосвященний пам'ятний виділенням власного єпархіального управління з області колишнього патріаршого, потім синодального управління у Москві; він заснував єпархіальну кафедру в Чудовому монастирі, вивів з синодального будинку єпархіальну консисторію, завів іподияконів, окремих від синодальних, поклав початок своєму архієрейському Чудовський хору, який отримав популярність, призначив особливих духівників, екзаменаторів, ставлеників тощо

Управління його московською єпархією ознаменовано пристроєм церковних будинків для причтів, скасуванням тілесних покарань для паламар, установою посади благочинних.

Преосвященний, за відгуком історика Московського єпархіального управління, був покровителем духовної освіти, захисником духовенства від настільки звичайних у той час утисків сильних і знатних людей, ревнителем швидкого і справедливого суду.

Помер о першій годині ранку 26 червня 1754 і похований у Михайло-Архангельській церкві Чудова монастиря.

Після його смерті залишилося тільки 20 рублів, і ті, за його заповітом, було роздано бідним.

• Слово в неделю вторую по сошестии св. Духа. М., 1742.
• Два слова на тезоименитство императрицы Елизаветы Петровны. М., 1744 и М., 1746.
• Два слова на день рождения Елизаветы. М., 1745, М., 1752.
• Слово на день восшествияЕлизаветы на престол. М., 1747.
• Письмо с отказом от архиерейства (напеч. в ст. Чистовича Феофан Прокопович).
• [Сокращенная христианская богословия] (учебное руководство для древней академии). На 5 сентября. М., 1746.

• Рункевич С. Г. Платон (Малиновский) // Русский биографический словарь: в 25-ти томах. — СПб.—М., 1896–1918.
• Платон (Малиновский) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890–1907.