Плотича (Козівська селищна громада)
Плоти́ча — село в Україні, у Козівській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на заході району. До 2020 - адміністративний центр колишньої Плотичанської сільради.
| село Плотича | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Тернопільський район |
| Рада | Козівська селищна громада |
| Облікова картка | Плотича |
| Основні дані | |
| Засноване | 1874 |
| Населення | 586 |
| Територія | 0.213 км² |
| Густота населення | 2751.17 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47650 |
| Телефонний код | +380 3547 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°29′10″ пн. ш. 25°17′48″ сх. д. |
| Водойми | Стрипа |
| Відстань до районного центру |
13 км |
| Найближча залізнична станція | Денисів-Купчинці |
| Відстань до залізничної станції |
4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. І. Франка, 5,с. Плотича, 47650 |
| Карта | |
  Плотича | |
 Плотича | |
| Мапа | |
| |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу
Населення — 533 особи (2007).
На околицях є гідрологічна пам'ятка природи — Плотицьке джерело, а також штучне озеро.
Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.
Перша писемна згадка — 1456 як Велика Плотича.
Корінь слова «плотича» — «плот», його староруський аналог «плотъ», похідний від нього «пліт».
Однією із версій є те, що жителі села плели із очерету і рогози кошики, мішки і доріжки, так як село омивається із трьох сторін водоймищами і є наявні ресурси.
Другою версією є те, що назва походить від двох коренів слів староруської мови: «плот» — скріплений з колод або брусів пліт для переправи по річці, «чати» — слово, що означає «сторожа», «варта».
Третьою версією є походження села від слів «плоти» і «чень». Слово «чень» — діалектичний архаїчний прислівник, що був поширений у минулому в Галичині і вживався в розмовній мові в значенні «може» і «здається». Кілька століть тому, якийсь подорожній, можливо, побачивши плоти на Стрипі, захоплено прорік: «Плоти — чень?» і пішла від цього назва села.
Четвертою версією є походження від риби плотви. Плотича омивалася в минулому великою кількістю води із ставків та річок, які кишіли великою кількістю риби. Серед них і невибаглива — плотва. Її називали плітка, плотиця, а тому найбільш допустимим і вірогідним є пояснення походження назви села саме від слова «плотиця», котре згодом трансформувалося у слово «плотича».
Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші товариства.
Населення
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[1]:
| Мова | Число осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,15 | |
| білоруська | 0,34 | |
| молдовська | 0,17 | |
| польська | 0,34 |
Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.
Пам'ятки
- церква Різдва Пресвятої Богородиці
- церква Стрітення Господнього (2007)
- насипана символічна могила Борцям за волю України (1994),
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1986),
- встановлено хрести
- Скульптура Матері Божої
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована біля дерев'яної церкви та головної дороги.
Встановлена 1896 р.[2]
Соціальна сфера
Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ТзОВ «Плотича».
Книги про село
Про населений пункт видано книги:
- І. Фордзюн. «Село Плотича. Леґенди і дійсність»,
- «З глибин віків — осанна Господу. Плотичанська парафія»,
- Г. Фордзюн. «Книга пам'яті села».
Відомі люди
Народилися
- Йосип Стеткевич - педагог
- адвокат, вояк дивізії СС «Галичина» Стеткевич Лев Васильович[3]
- науковці Р. Гулько, Р. Кушнір, І. Негребецька.
Пов'язані із селом
- Анджей Міхал Куропатніцький (†по 1696) — бецький каштелян, дідич села[4]
Перебували
- У 2004 році з офіційним візитом у селі перебував зрадник Віктор Янукович, «сприяв» ліквідації наслідків стихії[5].
Примітки
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
- Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 9 вересня 2016 року № 121.
- Мельничук Б., Б. Савак. Стеткевич Лев Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 594. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Pryzboś A. Kuropatnicki Andrzej Michał h. Nieczuja (zm. po 1696) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 250. (пол.)
- І. Дем'янова. Янукович Віктор Федорович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 688.
Література
- Бігус М., Савич С. Плотича // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 97. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Płotycza (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 322. (пол.) — S. 322-323. (пол.)