Плотніков Василь Васильович

Народився 1992 року у селі Новомилорадівка (Криничанський район, Дніпропетровська область); старший син у багатодітній родині. Тут він закінчив місцеву школу, звідси пішов на строкову службу в армію. В 2012—2013 роках пройшов строкову службу; працював в місті Рубіжне начальником відділу охорони на картонно-тарному комбінаті. З 2017-го — різноробом у Харківському танковому інституті.

21 лютого 2018 року вступив на військову службу за контрактом, з червня перебував на фронті. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го взводу 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 53-ї бригади.

28 липня 2018-го в передобідню пору ДРГ противника у складі 15 осіб намагалася захопити одну з позицій ЗСУ поблизу села Кримське що на правому березі річки Сіверський Донець (Новоайдарський район). Вояки передового спостережного пункту прийняли нерівний бій та утримали позицію до підходу резерву. Загинули Василь Плотніков та солдат Юрій Дженжера; ще двоє зазнали поранень середньої тяжкості та були евакуйовані.

31 липня 2018 року похований у Кислівці, земляки проводжали Героя на колінах.

Без Василя лишились батьки та троє братів і сестра.

• указом Президента України № 316/2018 від 11 жовтня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[1]

• Плотніков Василь Васильович // Книга пам'яті
• Вервиця пам'яті