Подібна
Поді́бна — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області. Розташоване за 11 км на південний захід від смт Маньківка, за 1 км від залізничної станції Подібне та за 1 км від автошляху М05. Населення — 969 чоловік (2005).
село Подібна | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район/міськрада | Уманський район |
Рада | Подібнянська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA71060150100080758 |
Облікова картка | Село на сайті ВРУ |
Основні дані | |
Засноване | середина 17 століття |
Населення | 969 (на 1 січня 2005 року) |
Поштовий індекс | 20143 |
Телефонний код | +380 4748 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°54′58″ пн. ш. 30°13′37″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
233 м |
Відстань до обласного центру |
143,9 (фізична) км[1] |
Відстань до районного центру |
11 км |
Найближча залізнична станція | Подібне |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Подібна |
Сільський голова | Кобзар Валерій Михайлович |
Карта | |
Подібна | |
Подібна | |
Мапа | |
Історія
Історія села починається з середини XVII століття.
У 1759 році тут збудовано на новому місці й освячено Михайлівську церкву. На той час у селі проживало 431 чоловіків та 411 жінок, які мешкали в 102 будинках. Працювало два млини.
У 1864 році Лаврентій Похилевич занотував у своїх «Сказаннях…» про це поселення так:
К Помойницкому приходу причислено село Подобное, отстояіуее в 5-ти верстах от Помойника. Жителей в нем обоего пола 1163. Приписная церковь Михайловская, деревянная, построена 1759 года. До 1842 года она была особою приходскою и имела собственную землю, поступившую в казну за уничтожением особою прихода. |
У 1900 році в селі було 382 двори; кількість мешканців: чоловіків — 915, жінок — 992. На той час тут діяли церква, церковно-приходське училище, вітряк та млин.
У 1905 році село відносилося до Краснопільської волості Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні населення знаходилося 2640 десятин; на той час у селі було 406 дворів.
Під час Другої світової війни в селі діяла підпільна диверсійна група на чолі з Миколою Савовичем Громовим-Смаженюком, які пустили під укіс два поїзди на залізничній ділянці Поташ—Яроватка. 255 уродженців села брали участь у боях, із них: 119 нагороджені бойовими нагородами, 131 загинули. У 1947 році на Братській могилі, де поховані визволителі села, встановлено пам'ятник. У 1965 році в центрі села збудовано обеліск Слави воїнам-визволителям, які загинули на війні.
У післявоєнний період у селі була контора колгоспу імені М. Щорса, за господарством було закріплено 2201,7 гектари землі, у тому числі 2103,2 га орної. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Тут був млин, механічна та деревообробна майстерні. На той час у селі були відкриті восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека з фондом 12,4 тисяч книг, медичний пункт, дитячий садок, відділення зв'язку, три магазини.
Галерея
- Центр села
- Сільська рада
- Школа
- Будинок культури
- Церква
- Ставок
- Пам'ятник воїнам-односельцям
- Братська могила радянських воїнів
- Пам’ятний знак жертвам Голодомору
Археологічні знахідки
На території села виявлено залишки поселення трипільської культури, 5 — доби бронзи, 2 — черняхівської культури. Історик Михайло Брайчевський у книжці «Римська монета на території України» засвідчив, що в Подібній знайдено срібні монети Марка Аврелія, а також прадавнє скляне намисто, фрагменти мідного виробу, глиняні вироби.
Біля села під час археологічних розкопок у 70-х роках XIX століття знайдено залишки Святого Письма українською мовою.
Відомі постаті та жителі
- Салітра, Михайло Михайлович (1986) — український естрадний співак, композитор, поет. Учасник вокально-інструментального ансамблю пісні і танцю «ДПД». Лауреат премій «Буковинський Каштан» та «Синя Пектораль».
Посилання
- maps.vlasenko.net(рос.)
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання
- Подібна на сайті mankivka.com.ua[недоступне посилання з липня 2019]
- Podobna albo Podobne // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 440. (пол.)