Події біля Адміністрації Президента України 1 грудня 2013 року

Під час розгону натовпу бійцями спецпідрозділів було побито кілька десятків журналістів, за словами самих журналістів, били навмисне, незважаючи на наявність журналістських посвідчень і також з ціллю пошкодити або відібрати камери. Журналісти стверджують, що вони намагались пояснити, що вони — представники преси, але у відповідь отримували ще більшу агресію[20].

Громадське телебачення повідомляє про 22 випадки побиття українських та іноземних журналістів у Києві силами спецпідрозділів «Беркут» лише за один день 1 грудня. Пізніше було складено список побитих журналістів, фотокореспондентів та операторів інформагентством ЛІГА.Новости, до якого включено 40 постраждалих осіб[21]. Не всі звернулися до медичних закладів та не було знято офіційно побоїв, і не задокументовано. Журналістів били спецпідрозділи «Беркуту» у сірій камуфляжній формі (хоча захист вулиці Банкової тримали бійці внутрішніх військ, а не «Беркуту»).

Журналісти намагалися продовжувати знімати дії «Беркуту», хоча журналісти іноді мали на собі відповідні жовті жилети і вони казали, що вони журналісти, та показували силовикам посвідчення журналіста, їх все одно били кількома ударами кийками та ногами[22]. Ті бійці «Беркуту», що підбігали до лежачих журналістів теж нещадно били до крові по всіх місцях тіла[23][24]. Ще одним фактом є те, що у всіх журналістів силовики трощили (кийками та ногами) професійне обладнання: фотокамери, спалахи до камер, мобільні телефони, при чому робили це навмисно, організовано та групами[25].

Після розгону людей із вул. Банкової бійці спецпідрозділів почали приводити у двір Адміністрації Президента різних осіб. Над цими особами, що лежали на землі або сиділи, продовжували знущання та насильство. За свідченням автора відеозйомки Володимира Тищенко, він наступним чином записав цю ситуацію:[26].

«1 грудня близько 18-ї години я, як і інші журналісти стояв біля Адміністрації Президента та знімав на відео протистояння пікетувальників та „Беркута“. Раптом під ногами у одного чоловіка, скоріше за все він є журналістом, оскільки також стояв поряд зі мною і тримав в руках камеру, вибухнула димова граната. Він впав на землю, я намагався привести його до тями, але чоловік був без свідомості. Через кілька секунд „Беркут“ пішов у наступ, а я відтягнув його до будівлі, аби його не затоптали, „Беркут“ пробіг повз нас, і так я залишився з іншої сторони фронту. Пройшло хвилин 5 а чоловік не приходив до тями, тому я звернувся до ментів, щоб ті допомогли мені донести його до швидкої яка стояла біля самого входу в адміністрацію. Швидка поїхала, я не сів в неї, а залишився. Накинув на себе капюшон і стояв біля стінки та тримав телефон біля вуха, створював вигляд, що щось комусь доповідаю російською, а іншим телефоном, який ледь виглядав з кишені знімав ці катування. Покидьки, вони ж називають себе „Беркутом“, страшенно били людей, які нічого не робили, просто лежали на граніті. У одного чоловіка, мент знайшов якийсь клаптик паперу і засунув йому прямо в рота і плюнув йому в обличчя. Через хвилин 15 до мене підійшов якийсь співробітник з рацією і запитав: «хто я такий?» Я відповів: „Мне приказал здесь стоять Сергей Петрович“, чоловік попросив, щоб я надав йому посвідчення. Я довго рився в своїй сумці, аж раптом його хтось покликав і я хутко звідти пішов. Переконаний, аби менти з'ясували, що я журналіст, який просто стояв 15 хвилин поряд з людьми, яких б'ють ногами та дубинками — тоді цього відео ніхто б не побачив.»

Зовнішні відеофайли
	До ТСН потрапили унікальні кадри, відзняті "беркутівцем" в Адміністрації Президента в ніч з 1 на 2 грудня 2013 року, ТСН

«Беркут» також увірвався у будинок письменників України, де сховалось кілька учасників, яких жорстоко побили.

За словами Петра Порошенка, який був присутній на місці подій і намагався зупинити штурм Адміністрації, у штурмі брали участь наймані провокатори («тітушки»)[30], а учасники Євромайдану та члени націоналістичної партії «Свобода» не мали ніякого відношення до організації і проведення цього штурму[31].

Про можливу причетність до подій провокаторів, яких фінансує Партія Регіонів, 1 грудня повідомляла Інна Богословська, яка напередодні заявила про вихід з цієї партії. За її словами, вони проживали в готелі «Київ» і їм платили по 250 гривень на день (зі слів очевидця, працівника цього готелю)[32]. Вона повідомляла, що ще рік тому в Партії регіонів розглядали можливість використання в провокаціях футбольних фанів, і рік тому вона спілкувалася з провладним політтехнологом, який радив використовувати футбольних фанів, вказуючи на те, що це легко використовувати, бо вони агресивно налаштовані і мають мережу[32].

З фото- та відеоматеріалів ЗМІ видно, що деякі мітингувальники вільно перетинали щільний заслон рядів службовців внутрішніх військ та опинялися на стороні МВС, де їх не намагалися затримати, а потім так само вільно проходили на бік мітингувальників, щоб продовжити чинити провокації[33].

На думку Станіслава Речінського (колишнього голови управління СБУ зі зв'язків з громадськістю, а нині журналіста[34]), учасники штурму були не «тітушками», а представниками «Правого сектору»[35][36]: організації «Патріот України» (активісти Соціал-Національної Асамблеї)[37], ВО «Тризуб» ім. С.Бандери[38]). З точки зору критиків цієї точки зору, представниками «Правого сектору» під час штурму керував Корчинський і вони йшли пліч-опліч на штурм з найнятими «тітушками»[39].

На другий день, 2 грудня, в інтернет було викладено відео, які розглядались як докази того, що штурм мав замовлений характер[40].

Було висловлено кілька версій про можливих організаторів сутичок.

13 грудня Віктор Янукович визнав, що мала місце провокація: «Ми також розбираємось. Відповідь ось-ось буде знайдена. Це було грубе порушення закону, і це була також провокація. Хто її виконував, хто її замовляв — нам треба обов'язково буде розібратися»[41].

Опозиція звинуватила в причетності до організації подій секретаря РНБО Андрія Клюєва і лідера «Українського вибору» Віктора Медведчука[42]. Ці події також розглядаються і як спецоперація спецслужб Росії[43].

Як докази розглядають такі факти[43]:

• Частину невідомих під будівлю АП привів Корчинський, який ще до того часто характеризувався як відомий провокатор, якого колишні соратники по УНСО підозрюють в роботі на спецслужби (ще з часів СРСР).
• Шлях для трактора, який був використаний при штурмі, був заздалегідь очищений, що підтверджується відеозаписом з камер постійної відео-трансляції і він не був затриманий при дорозі до АП.
• Майже 3 години під час цих подій рядом за рядами внутрішніх військ знаходились підрозділи «Беркуту» і вони не робили ніяких спроб відбити трактор у нападників.
• Під час штурму з вікон Адміністрації Президента велася зйомка відео, яке потім було передане і розтиражоване російськими ЗМІ. Також проводилась зйомка російським блогером з кабінету, розташованого в сусідній будівлі.
• Після цих подій «націоналісти» відпочивали і робили фото «на згадку» в приміщенні, яке дуже нагадує вестибюль одного із входів Адміністрації Президента[43][44].
• Деякі націоналісти під час подій вільно переходили через ряди внутрішніх військ і повертались назад, що було зафіксовано на відео.
• Потім учасники нападу дружно, як по команді, залишили територію, і зразу ж почався наступ «Беркуту» з масовим побиттям журналістів.
• На сайті Святослава Грабовського та на каналі YouTube викладено відео і відеоролік «Тут усе видно. Проокації на банковій та хто їх організатор» з якого випливає висновок, що можливими учасниками штурму були співпрацівники «Беркуту» чи спецслужб

Одним з ймовірних організаторів нападників в ЗМІ називають офіцера столичного «Беркута», ідентифікованого як полковник Сергій Кусюк. 6 грудня УНІАН опубліковано інше збільшене фото активного демонстранта біля грейдера, якого журналісти та активісти раніше ідентифікували як командира «Беркута» Кусюка. В публікації було вказано, що на збільшеній фотографії видно, що схожості із командиром спецпідрозділу немає[8]. Про наявність алібі заявляв сам Кусюк і заступник начальника київської міліції Петро Федчук[45].

Коли журналісти ТСН спробували спитати Кусюка про його роль в подях на Банковій, він нервово відповів: «Ви ж самі бачили відео, чого ж ви мене питаєте!?»[46]

На офіційному сайті Всеукраїнської політичної партії «Братство» 30 листопада 2013 року був опублікований заклик «Всі — на повстання!»[47].

За попереднім повідомленням МВС 1 грудня МВС, було встановлено, що у штурмі брали участь 300 «радикально настроєних» членів організації «Братство» на чолі з Дмитром Корчинським,[48] в ході якого заворушники кидали в міліцію каміння, бруківку, димові та вогняні шашки (фаєри), коктейлі Молотова, петарди, застосовували сльозогінний газ,[49] били міліціантів кийками та ланцюгами, а також намагалися відтіснити кордон міліції навантажувачем Longgong CDM833 (який у ЗМІ називали «бульдозером»)[50][51][52].

Сам Корчинський, який був присутнім при штурмі (на одній зі світлин видно, що він стоїть на навантажувачі в центрі штурму[53]), заперечував свою причетність до його організації, однак назвав заворушників «найкращими людьми, кращою частиною української молоді».[49] Незабаром МВС повідомило, що Дмитра Корчинського не підозрюють у організації безладу[53]. Тим не менш 5 грудня 2013 року лідеру партії «Братство» Дмитру Корчинському, через 4 дні, пред'явлено підозру за ст. 294 КК щодо організації масових заворушень на вул. Банковій 1 грудня. Про це заявив заступник прокурора Києва Сергій Софієв[54].

Штурм називають провокацією вигідною для провладних та проросійських сил, з якими співпрацює Корчинський.[55][56] З часу заснування партії «Братство» Дмитра Корчинського пов'язують з іменем Віктора Медведчука та його тодішньою партією СДПУ(о).[57][58]

Серед затриманих — журналіст дніпропетровського видання «Лица» Валерій Гарагуц і журналіст «Дорожнього контролю» Андрій Дзиндзя.

Гарагуц затриманий за підозрою в організації масових заворушень на вулиці Банковій 1 грудня, за заявою адвоката його затримали у зв'язку з виконанням ним своїх журналістських обов'язків і після затримання до нього застосовували тортури[73].

5 грудня УБОЗ затримало ще двох осіб, один із них журналіст «Дорожнього контролю» Андрій Дзиндзя. Затримання пов'язують з розслідуванням подій, що відбулися 1 грудня на вулиці Банковій поблизу адміністрації президента. В міліції підозрюють, що це Дзиндзя викрав трактор, повідомив другий затриманий активіст «Дорожнього контролю» Сергій Хаджинов[74]. Хоча з опублікованого відео видно, що А.Дзиндзя (одягнений в чорну розкриту куртку та зелений светр) не перебував у кабіні трактора, а лише піднімався на східці транспортного засобу на вул. Інститутській, щоб поставити питання водію, а коли трактор заїхав на вул. Банкову, то від самого початку А. Дзиндзя пішки йде з відеокамерою праворуч трактора, знімаючи події як журналіст[10]. У ЗМІ з'явилися повідомлення адвоката журналіста Андрія Дзиндзя, що при затриманні він був жорстоко побитий і міліція перевезла його в несвідомому стані до київської лікарні швидкої медичної допомоги[75]. Очевидці затримання стверджують, що на журналіста Дзиндзю під час затримання просто побили, накинули мішок на голову і повезли[76]. Редакція «Дорожнього контролю» в той же день висловила серйозні побоювання, що в ізоляторі його можуть до ранку вбити, про це за словами редакції повідомили джерела в правоохоронних органах[77]. Затримання журналіста ЗМІ пов'язують з тим, що журналіст брав активну участь у підготовці сюжетів про протестні акції. Про сильне побиття при затриманні повідомила і дружина іншого затриманого, якого відпустили після допиту[78][79]. Після затримання журналіста, пікетувальники кілька годин тримали в облозі УБОЗ. Народні депутати намагались побачити затриманого, щоб побачити його стан, але їм відмовили і вони викликали міліцію, аби зафіксувати порушення. На місце прибула слідчо-оперативна група, але політиків так і не пропустили всередину[76]. 6 грудня, в очікуванні суду, який повинен був обрати запобіжний захід для затриманого, до Шевченківського суду підійшла колона в кілька тисяч чоловік[80]. Суд не задовольнив прохання адвоката про взяття підозрюваного на поруки народними депутатами або звільнення під заставу і арештував А. Дзиндзю на два місяці. Після оголошення вироку в суді виникла бійка[81].

Президент центру «Український барометр» Віктор Небоженко вважає нереальним розслідування побиття студентів і сутички на Банковій:

«Ніякого розслідування не буде, поки не буде зміни влади. Як ви собі це уявляєте? Люди, які надали наказ про побиття студентів, вони будуть проводити розслідування своєї ж діяльності? Це схоже, як врадіївські ґвалтівники самі три дні розслідували свій злочин».[82]