Генералісимус
Генералі́симус (лат. Generalissimo, generalissimus — найголовніший) — вище військове звання в багатьох країнах.
Історично це звання надавалося полководцям, що командували в ході війни декількома, частіше союзними, арміями, а в деяких випадках державним діячам або особам з сімей царських династій як почесне звання.
Історія
Вперше звання генералісимус було присвоєне в 1569 у Франції королем Карлом IX своєму братові герцогові Анжуйському (згодом королю Генріху III).
Пізніше титул генералісимуса мали:
- Священна Римська імперія:
- — граф А.Валленштайн (1583-1634).
У Російській імперії військове звання генералісимус вперше було присвоєне воєводі А. С. Шеіну (1662—1700). Офіційно введене в Росії, як вище військове звання, Статутом військовим 1716 року.
- 12 травня 1727 було присвоєне князеві О. Д. Меншикову (1673—1729),
- 11 листопада 1740 — принцові Антону Ульріху Брауншвейзькому (1714—1774) і
- 28 жовтня 1799 О. В. Суворову (1729-1800).
У Радянському Союзі існувало звання Генералісимус Радянського Союзу в період з 1945 по 1991 рік і було присвоєно тільки Й. В. Сталіну.
Звання Генералісимуса було затверджене 23 грудня 1996 року парламентом ЧРІ.
- Джохар Дудаєв — присвоєно 23 грудня 1996 року посмертно.
- Аслан Масхадов — присвоєно 15 вересня 2005 року посмертно.
- Шаміль Басаєв — присвоєно 3 жовтня 2007 року посмертно.
- Іспанія
- Хуан Австрійський
- Мануель Годой — 1804,
- Франциско Франко — 1936,
- Хосе Міаха Менант — 1939.
- Китай
- імператор Юань Шикай
- Сунь Ятсен
- Тан Цзіяо
- Ху Ханьмін
- Чжан Цзолінь
- Чан Кайші
Всього у світі титул мали близько 50 людей.
Див. також
Джерела
- Генералісимус// Енциклопедія сучасної України
Посилання
- Генералісимус // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.