Поляков Андрій Андрійович

1976  — 1980  — Сумський педагогічний університет, філологічний факультет.

Працював виховатилем у Веретинівській школі-інтернаті, керував літературною студією при палаці дітей та юнацтва в Сумах, займався комерційною діяльністю, потім – виробами з кераміки. До недавнього часу працював журналістом у газеті «Панорама».

На початку 80-х у Сумах, при магазині «Мелодія» відкрився клуб, навколо якого почали збиратися творчі люди. Разом із друзями організував виступи поетів та бардів. Це були витоки літературного і бардівського рухів в обласному центрі.

У 1981 при Палаці піонерів та школярів організував дитячу літературну студію.

Зараз  — керівник літературної студії «Крила» Олександрівської гімназії та Сумської обласної літературної студії «Літ-ра.сom», що зорганізувалася за особистої ініціативи Андрія Полякова. Керівник первинної організації Національного культурно-просвітницького товариства «Русское собрание».

Андрій Грязнов, Андрій Поляков, Володимир Пучков

Вперше вірші Андрія Полякова з’явились на шпальтах Сумських газет у 1984 році. За теперішніми, та й тодішніми, мірками  — «пізній дебют». Однак то вже були твори не початківця, а людини з поетичним сприйняттям дійсності й професійним її відбиттям. І це не дивно, адже від самого народження із ним стояла творчість. Спершу це були мережки мами  — Зої Семенівни Полякової  — відомої в Україні та за її межами вишивальниці. Вона й прищепила синові любов до літератури. А вже професійні навички розширилися й поглибилися в літературній студії «Зажинок» при Сумській молодіжній газеті «Червоний промінь», якою в різні роки керували Павло Охріменко та Василь Чубур. Позитивно позначилися на професійному становленні Андрія Полякова і навчання на філологічному факультеті та заняття в інститутській студії «Орфей».

Тож, маючи професійну базу, він з дебютанта відразу ж ступив до когорти молодих поетів. Того ж, 1984 року, його вірш надруковано в альманасі «Вітрила» (Київ). Через два роки у «Вітрилах» уже було вміщено добірку віршів, і тоді ж  — в альманасі «Истоки» (Москва, 1986). Відтоді ж Андрій Поляков у поезії розробляє і одну тему, яка з роками викристалізувалася в напрям його творчості  — шлях до себе. Створюючи поетичні образи, малюючи поетичні картини, він завжди повертає погляд до світу внутрішнього «я». А ще  — відображення дарованого нам світу. Відображення не дзеркальне, а звукове: відлуння, яке шукає свого творця. Саме цим поет цікавий для непересічного читача, цим складний для буденного ока, цим не зрозумілий для тих, хто в поезії шукає не думки, а лише красиві образи. Світові поезій Андрія Андрійовича притаманні також ліризм, щирість, людська доброта.