Полянецьке (Подільський район)
Поляне́цьке — село Савранської селищної громади у Подільському районі Одеської області в Україні. Населення становить 1568 осіб.
| село Полянецьке | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Одеська область |
| Район/міськрада | Подільський район |
| Громада | Савранська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120210180089548 |
| Облікова картка | Полянецьке (Подільський район) |
| Основні дані | |
| Засноване | 1659 |
| Населення | 1568 |
| Площа | 4,87 км² |
| Густота населення | 321,97 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66223 |
| Телефонний код | +380 4865 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°04′09″ пн. ш. 30°07′33″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
178 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66223, Одеська обл., Подільський р-н, с. Полянецьке, вул. Центральна, 50 |
| Карта | |
  Полянецьке | |
 Полянецьке | |
| Мапа | |
| |
Походження назви
Назву села дослідники найчастіше пов'язують з назвою племені східних слов'ян — полян, які проживали тут у 6-9 століття.[1]
За легендою назва села виникла від поляни[2] посеред лісу, на якій було засновано село. За тією ж легендою засновано воно було селянами, що втекли від татарської неволі та панського гніту.[3]
Історія
Протягом довгого часу село належало польським магнатам Любомирським. Після приєднання цієї території до Росії у 1799 р. Полянецьке разом з навколишніми селами було віддано графу Салтикову, який згодом продав його Ржевуській.[3]
Після повстання 1830—1831 рр. землі польських поміщиків у Подільській губернії, у тому числі і землі Ржевуської було конфісковано урядом. Полянецьке було передано міністерству державного майна та віднесено до військових поселень Києво-Подільського округу. На карті військового поселення відмічено, що у 1849 р. мешканці Полянецького використовували 829 десятин землі, з яких 387 — під посівами, 238 — під городами, 204 — під громадськими сінокосами.[3]
Через погане становище кріпаків у військових поселеннях виникали чисельні повстання, що призвело до скасування військових поселень урядом у 1857 р. У 1865 р. військові поселенці Полянецького були переведені до розряду державних селян.
У 1871 р. почалось наділення селян землею, яку одержали 180 селянських родин та 28 відставних солдатів. Всього було нарізано 2698 десятин, у тому числі 103,5 десятин неужитків. За цю землю селяни мали сплатити 188,6 тис. крб протягом 41 року.[3]
В 1866 році у селі збудовано храм, у 1881 році — народне училище. В 80-х роках 19 ст. у селі проживало близько 2300 людей.[3]
У січні 1918 р. в селі вперше встановлено радянську владу, але вже в березні 1918 р. село перейшло під владу німецько-австрійських військ. Остаточно радянська окупація почалась в лютому 1920 р.[3]
4 квітня 1921 року в селі та на його околицях декілька годин відбувався бій радянського сільського загону самооборони проти українських повстанських загонів отаманів Семена Заболотного та Кошового (близько 450 осіб, з яких 100 вершників). З допомогою прибулих червоноармійців 12-ї дивізії більшовики відбили напад повстанців.[3]
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 793 жителі села[4].
4 серпня 1941 року село окуповано румунськими військами. Значна кількість селян під час окупації брала участь у партизанському загоні «Буревісник», що діяв у Савранському районі. 29 березня 1944 р. Полянецьке звільнене військами 2-го Українського фронту.[3]
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1640 осіб, з яких 719 чоловіків та 921 жінка.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1494 особи.[6]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,85 % |
| російська | 1,40 % |
| молдовська | 1,02 % |
| вірменська | 0,64 % |
| болгарська | 0,06 % |
| інші | 1,03 % |
Відомі люди
- Григорук Євген Максимович (1899—1922) — український поет, журналіст.
- Мороз Терентій Пилипович (1924—2005) — Герой Радянського Союзу.
- Полтавчук Василь Григорович (нар. 1953) — український літературознавець.
- Шпильов Станіслав Валерійович (1976—2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
- Коваль А. П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України — Київ «Либідь», 2001 ISBN 966-06-0183-2
- поляна — «галявина в лісі»
- Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969
- Полянецьке. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 3 жовтня 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 3 жовтня 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 3 жовтня 2019.
Література
- Григорук, Онися Полікарпівна. Мікротопонімія села Полянецького Савранського району Одеської області / О. П. Григорук // Питання ономастики Південної України. Доповіді та повідомлення у Республіканської міжвузівської ономастичної конференції (Миколаїв, травень 1974 р.) / відп. ред.: К. К. Цілуйко; АН Української РСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні [та ін.]. — Київ: Наукова думка, 1974. — С. 125—127.
Посилання
- Полянецьке — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)