Полянівка

Село було засноване в 1847 році[1][2] німцями-менонітами з Пришибських колоній й назване Ейгенфельд (Eichenfeld), що перекладається з німецької мови як «дубове поле».

З 1861 року в селі існував лютеранський прихід, а в 1897 році відкрилася церква (кірха)[1]. Розповідають, що церква була побудована після того, як одна німецька сім'я, що ходила в інше село хрестити дитину, загинула на зворотному шляху, переходячи річку по льоду. Церква, побудована в готичному стилі, пережила і більшовицько-українську, і німецько-радянську війну, і була зруйнована лише в 1950-і роки, у хрущовську антирелігійну кампанію.[3]

Станом на 1886 рік в колонії німців Ейгенфельд, центрі Ейгенфельдської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, мешкало 660 осіб, налічувалось 46 дворів, існувала школа[4]. За 7 верст — цегельний завод. За 8 верст — поштова станція. За 15 верст — черепичний завод, цегельний завод.

У 1910–1915 роках в селі видавалася газета «Дер Ландвірт» («Der Landwirt», що німецькою означає «фермер»).

• 
  Колонія Ейгенфельд. 1918
• 
  Загальний вигляд колонії Ейгенфельд. 1918

У 1926 році[5] Ейгенфельд став центром сільської ради. В голодомор 1932—1933 років 17 жителів села померли від голоду.[1]

У 1941 році, після початку німецько-радянської війни, німці з села були депортовані. Операція з депортації етнічних німців і менонітів, що проживають в селах Мелітопольського району була розпочата органами НКВД 25 вересня 1941 року, а вже на початку жовтня село було зайняте німецькими військами.[6]

1945 році село було перейменоване в Полянівку.

У 1958-1979 роках Полянівка входила до складу колгоспу-мільйонера «Україна», центральна садиба якого розташовувалася в Новгородківці. В 1979 році колгосп був розукрупнений, і Полянівка, Золота Долина і Мар'ївка утворили новий колгосп «Золота Долина».[3]

З 1991 року село входить до складу незалежної України.

Полянівка важко перенесла економічну кризу 1990-х років. Сільськогосподарські підприємства банкрутували і реорганізовувалися. Спроби сільської влади залучити в село інвесторів успіхом не увінчалися. Безробіття, яке виникло в 1990-ті роки досі залишається серйозною проблемою Полянівки, викликаючи відтік населення, особливо молоді, із села.

Полянівський дитячий садочок був розібраний на будматеріали, і тепер дітей возять в Лазурне в дитсадок «Сонечко».

Будівля сільського клубу також була розібрана, і з 2006 року клуб працює в будівлі колишнього магазину-бару. Тут проводяться урочисті заходи, працюють гуртки для дітей, займається фольклорний ансамбль «Берегиня».[3]